I етап (1708-1728) - форсований наступ на українську автономію.

Після переходу І.Мазепи на бік шведів Петро І вирішив остаточно приборкати українців. На вимогу царя гетьманом було обрано Івана Скоропадського (1708-1722), людину літню і поступливу. Натиск російського царя був всеохоплюючим і торкався всіх сфер життя українців.

Політична сфера:

• обмеження влади гетьмана введенням посади міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду;

• заборона гетьманові самостійно призначати генеральну і полкову старшину;

• розгром Батурина і перенесення столиці Гетьманщини до Глухова, ближче до російського кордону;

• прийняття іноземних послів мало відбуватись лише в присутності царського представника;

• значне збільшення кількості московських залог у містах Лівобережної України;

• підпорядкування української армії під час військових походів московському командуванню;

• створення у 1722 р. Малоросійської колегії, що звужувала владні повноваження гетьмана і була ініціатором суттєвого збільшення податків.

Економічна сфера:

• встановлювався контроль над фінансами Гетьманщини;

• проводилась конфіскація земель у прихильників Мазепи і передача їх у власність російським можновладцям, які намагалися насаджувати в Україні кріпацтво;

• значну частину українських товарів – прядиво, сало, олію тощо – дозволялося вивозити лише до російських портів, водночас певні товари заборонялося ввозити до України з Європи, їх змушували купувати на російських фабриках; це все руйнувало зовнішньоторговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами;

• здійснювалося примусове залучення десятків тисяч українців до будівництва укріплень, каналів, нової російської столиці – Санкт-Петербурга, що суттєво підривало демографічний потенціал Гетьманщини.

Культурна сфера:

• заборона царським указом 1720 р. друкувати книжки українською мовою;

• суттєве скорочення кількості студентів Києво-Могилянської академії (з 1000 студентів залишилося лише 161).

II етап (1728-1734) - повернення Україні частини її прав та вольностей.

Після смерті Петра І політична ситуація в Росії змінилася. Наближалася велика війна з Туреччиною, тому царський уряд хотів мати серед своїх союзників українських козаків. Була скасована Малоросійська колегія й знову були дозволені вибори гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727-1734).

Незважаючи на контроль з боку Петербурга, Д.Апостолу вдалося домогтися певних поступок з боку Росії та провести ряд реформ, які позитивно вплинули на розвиток Гетьманщини.

Реформи гетьмана Апостола

• значне зменшення кількості росіян в адміністрації гетьмана;

• на важливі державні посади призначалися висуванці гетьмана;

• заборона російським урядовцям скуповувати землі в Україні;

• заборона селити російських кріпаків на українських землях;

• зменшення кількості російських полків в Україні до шести;

• повернення Києва під юрисдикцію гетьмана;

• повернення під гетьманську владу запорожців, які змушені були з жити на території Кримського ханства;

• укладення “Зводу” українських законів;

• проведення Генерального слідства про маєтності, що дало можливість повернути у державне користування землі, безпідставно приватизовані;

• реорганізація фінансової системи Гетьманщини;

• “Інструкцією українським судам” встановлювався порядок апеляції в судових справах.

Внаслідок цих змін стала відроджуватися економіка Гетьманщини, зросла торгівля, активно розвивалися ремесла та промисли. До того ж, гетьман Д.Апостол тимчасово стримав процес повної інтеграції Гетьманщини в структуру Російської імперії.