Наслідки індустріалізації України

Індустріалізація мала неоднозначні наслідки для України.

Позитивним було те, що вона:

• з аграрної республіки перетворилася в індустріальну;

• прискорився процес урбанізації;

• сформувався національний український робітничий клас і технічна інтелігенція.

Негативні наслідки:

• пограбування та поневолення села;

• масові репресії;

• ліквідація НЕПу і запровадження командно-адміністративної системи в економіці, що сприяло остаточному утвердженню тоталітарного режиму в СРСР;

• знищення решток економічної самостійності України.

Колективізація сільського господарства

Основними елементами колективізації були: примусове усуспільнення землі, засобів виробництва, позбавлення селян права розпоряджатись вирощеною продукцією через обов'язкові поставки державі за значно нижчими, ніж ринкові, цінами, ліквідація куркульства як класу.

Колективізація — це відчуження селян від власності, яке створювало економічний фундамент під тоталітарним радянським режимом. Вона проводилась для того, щоб забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом, тобто полегшити викачування селянських ресурсів у державний бюджет, ліквідувати на селі приватну власність, перетворити селянина на найманого працівника на державній землі. Оскільки більшовики були щиро переконані, що соціалізм несумісний з приватною власністю і будь-який власник є потенційним ворогом пролетарської держави, ліквідація приватної власності селянина на землю перетворювалася на важливе ідеологічне завдання партії.

Таблиця 9.3 – Мета та характер колективізації

Мета	забезпечення міста коштами на потреби індустріалізації; ліквідація “аграрного перенаселення”; поширення контролю держави за приватним сектором сільського господарства (повне одержавлення економіки); ліквідація куркульства як класу; збільшення товарності сільського господарства; спроба налагодження ефективного сільськогосподарського виробництва.
Термін	1929—1937 рр.
Основні заходи	насильницьке створення колгоспів; розкуркулення; обмеження переселення селян до міст (1932—1933 рр.) - запровадження паспортів, які видавалися лише мешканцям міст. Селянам не дозволялося залишати колгоспи без підписання адміністрацією угоди з майбутнім роботодавцем.

Етапи колективізації в усрр (урср)

1929—1930 рр. – час прискореної колективізації, яка перетворилася, по суті, в комунізацію. Село поринуло у вир самознищення, селянство почало продавати або забивати худобу, ховати або псувати реманент. У 1928—1929рр. в Україні було знищено до 50 % поголів'я худоби.

1930 р. - маневр сталінського керівництва з перекладенням відпо-відальності на місцеві партійні й радянські органи (стаття Й. Сталіна на початку березня 1930 р. “Запаморочення від успіхів”, постанова ЦК ВКП(б) від 14 березня 1930 р. “Про боротьбу з викривленнями партійної лінії у колгоспному русі”). Почався масовий вихід з колгоспів.

1931—1933 рр. - новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення, в основному, колективізації в Україні (було об'єднано в колгоспи 70% селянських господарств).

1934—1937 рр. - завершальний етап колективізації. У 1937 р. кол-госпи об'єднували 96,1% посівних площ.