Теми рефератів

1.Запорозька Січ – християнська козацька республіка.

2. Історичний портрет гетьмана П.Сагайдачного.

3. Роль Запорозької Січі в історії українського народу.

Додаткова література

1. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3-х томах. – К., 1990. - Т.І.-С.27-58, 97-98, 116-117, 157-158, 163-167, 172-180, 198, 203-231; Т.2. - С.17-26.

2. Гетьмани України: Історичні портрети . -К., 1991. – С.7-32.

3. Смолій В.А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті //Український історичний журнал. - 1991. - № 5. - С.61-72.

4. Апанович О. Про козацькі часи на Україні. - К., 1991. - 238 с.

5. Лясота Еріх. Дневник// Жовтень. - 1984. - № 10.

Методичні рекомендації

Спираючись на рекомендовану літературу, бажано розглянути перше питання за таким планом:

• походження та значення слова “козак”;

• перші згадки про українських козаків,

• причини виникнення козацтва, серед яких особливо виділити наявність Дикого поля - величезних незаселених територій, що стали колискою запорозького козацтва. Пояснити причини існування Дикого поля.

Відповідь на друге запитання неможлива без використання праці Д.І.Яворницького “Історія запорозьких козаків” (К., 1990). Готуючись до відповіді, бажано:

• пояснити, чому саме за дніпровими порогами козаки будували свої перші фортеці (Т.І. - С. 53-55);

• дати тлумачення слів “Січ”, “Кіш”; (Т.І. - С.97-98);

• розповісти про першу Запорозьку Січ на острові Мала Хортиця та її засновника князя Д. Вишневецького (Т.2. - С. 17-26);

• дати детальний опис Січі, її устрою та господарства (Т.І. - С.116-117).

Розповідаючи про реєстрове козацтво, доцільно пояснити причини створення реєстрового війська, розповісти про перші спроби залучення козаків на королівську службу та викласти зміст, так званої, “реформи Стефана Баторія”. Матеріал з цього питання міститься у підручниках, зокрема, у праці Д.Дорошенко “Нариси історії України” (Т.І. - С.156-158).

Готуючись до відповіді на третє запитання, бажано звернути увагу на причини козацько-селянських повстань кінця ХVІ - першої половини XVII століття, пояснити, чому в них брали участь майже всі верстви населення України, стисло, але переконливо показати причини поразки цих повстань.

Тема 4 Національно-визвольна війна українського народу 1648-1657 рр. Створення козацько-гетьманської держави

У середині XVII ст. в українських землях народний гнів вибухнув з такою силою, що не тільки кардинально змінив хід національної історії, а й суттєво вплинув на геополітичний розвиток усієї Європи. Головними причинами зростаючого незадоволення українців політикою Речі Посполитої стали посилення гніту селян і міщан, наступ на права козацтва, що знайшло відображення в Ординації 1638 р., й небажання надати козацькі права значній кількості покозачених селян і міщан, незахищеність православної шляхти від свавілля польських магнатів, переслідування православного духовенства й національно-релігійні утиски інших груп населення. Боротьба українського народу проти польського гніту, яка розпочалась в 1648 р., мала національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.

Одним із організаторів повстання став чигиринський козацький сотник Богдан Хмельницький (1595-1657). Безпосереднім приводом до виступу стала особиста кривда, завдана Б.Хмельницькому польським шляхтичем Д.Чаплинським, який зі своїми слугами зруйнував та пограбував родинний хутір Богдана Суботів і скривдив його рідних. Не знайшовши справедливості в офіційних властей, Б.Хмельницький зі своїми соратниками їде на Січ. В січні 1648 р. козаки обирають його гетьманом. З цього моменту Запорозька Січ стала центром збирання повстанських сил, базою для розгортання визвольного руху. Б.Хмельницький розіслав універсали до українського народу із закликами вступати до лав козацького війська, налагодив виробництво пороху, організував купівлю зброї та боєприпасів, досяг домовленості про перехід реєстрових козаків на бік повстанців.

Розгортаючи боротьбу проти Речі Посполитої, Б.Хмельницький уклав союз із Кримським ханством. Це дало можливість посилити повстанське військо мобільною татарською кіннотою та уникнути несподіваного нападу татар, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі.

Намагаючись якнайшвидше придушити повстання в самому зародку, Польща кинула проти козаків численні війська. Козаки не тільки витримали удар, а й протягом короткого часу тричі отримали блискучі перемоги – у битвах під Жовтими Водами й Корсунем в травні 1648 р. та Пилявцями у вересні 1648 р. Ці події мали величезне значення для розгортання всенародного повстання в усій Україні, виявили цілковитий занепад і безсилля польської адміністрації. Найактивнішими учасниками повстання були сільські й міські низи. Ненависть до панів вибухнула на повну силу. Польська шляхта, католицьке духовенство, євреї-орендарі, щоб врятувати своє життя, змушені були тікати в Польщу.

Після Пилявецької битви переможним походом повстанська армія просувалась на захід. Наприкінці вересня 1648 р. розпочалася облога Львова, котра завершилася виплатою мешканцями міста викупу. Так само розвивалися події і під Замостям. Річ Посполита стояла на межі воєнної катастрофи. Однак Б.Хмельницький не скористався можливістю остаточно розгромити польську армію, задовольнившись укладенням перемир’я і припиненням воєнних дій. Отже, внаслідок вищезгаданих походів українського війська майже всі етнічні українські землі було визволено від польського панування.

23 грудня 1648 р. Б.Хмельницький урочисто в’їхав до Києва. Народ захоплено вітав вождя як “другого Мойсея, що визволив український народ з лядської неволі”. Така зустріч змінила плани гетьмана, який до цього часу відстоював лише права козацтва. Тепер він усвідомив свої обов’язки щодо всього народу і поставив собі за мету відновити українську державність.

На початку літа 1649 р. війна спалахнула з новою силою. Першими в наступ пішли поляки. З Волині йшли їхні основні сили – 25 тис. на чолі з королем Яном Казимиром, а через Галичину під командуванням Яреми Вишневецького рухалося 15-тисячне військо. 80-тисячне військо Б.Хмельницького і його союзника хана Іслам Гірея взяло в облогу загін Вишневецького у фортеці Збараж. Коли на допомогу Вишневецькому поспішив польський король, Хмельницький раптовим маневром напав на армію Яна Казимира під Зборовом і оточив її. Почалася січа, в якій козаки мали всі шанси для перемоги. Але остаточна поразка поляків не влаштовувала татар, які були зацікавлені у тривалому протистоянні воюючих сторін. Тому у вирішальний момент битви хан викликав до себе Б.Хмельницького і поставив ультиматум: або козаки припиняють наступ, або татари виступлять на боці Польщі. За таких умов Б.Хмельницький мусив розпочати з королем переговори про перемир’я. Угода, яка була укладена 8 серпня 1949 року, мала компромісний характер і відтак не влаштовувала обидві сторони, що погодились на її укладення. Але Б.Хмельницький розумів, що вона не означатиме припинення війни і шукав можливості звести її нанівець.