Форми протесту селян, міщан, козаків:

• втечі селян від поміщиків. Особливо із західних земель у східні і південні райони під захист козаків;

• втечі ремісників з панських міст у міста з Магдебурзьким правом;

• збройні виступи селян;

• опришківство.

Селянсько-козацькі повстання:

1591-1593 рр. – під проводом гетьмана реєстрових козаків К.Косинського;

1594-1597 рр. – під проводом С.Наливайка;

1625 р. – під проводом Марка Жмайла;

1630 р. – під проводом Тараса Федоровича (Трясила);

1637 р. - під проводом Павла Бута (Павлюка);

1638 р. - під проводом Острянина, Гуні, Скидана;

В Речі Посполитій українське населення потерпало не тільки від соціально-економічного та релігійного гніту, а й від татарських набігів. Васал Туреччини Кримське ханство спустошувало українські землі. За 300 років кримчаки полонили понад 3 млн. українців. Литовські та польські феодали мало дбали про захист українських земель, українському народу доводилося покладатися на власні сили. З XVI ст. важливу роль у захисті України від татарських набігів стало відігравати козацтво.

Козацтво – нова соціальна верства українського суспільства, яка склалася в XIV-XV ст. Проблема появи та формування козацтва дискусійна. О.Д.Бойко в навчальному посібнику “Історія України” для студентів вузів нараховує 10 версій виникнення козацтва. При цьому дуже слушно орієнтує на необхідність врахування сумарної дії пропонованих версіями чинників, які тільки в такому разі наближають нас до істини.

Тюркське за походженням слово “козак” означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві й населяли безлюдні окраїни. Вперше слов'янські козаки з'явилися у 1480-х роках, але тільки з поширенням кріпацтва в середині XVI ст. їхня чисельність значно зросла. Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі, були серед них також міщани, позбавлені сану священики, шукачі пригод із збіднілої знаті. Хоч до козацьких лав вливалися поляки, білоруси, росіяни ба навіть татари, все ж величезну більшість населення Придніпров'я складали українці.

Козацтво поділялося:

За соціальним статусом: на реєстрове і нереєстрове.

За місцем проживання: на січове і міське (городове).

Січове козацтво ще називали низовим (жило в нижній течії Дніпра) або запорізьким (розташовувалось за дніпровськими порогами).

Історичне значення козацтва:

• народ України мав в козацтві могутню опору в боротьбі за визволення з-під гніту Речі Посполитої;

• козацтво не тільки підтримувало дух протесту, але й становило ядро всіх козацько-селянських повстань кінця ХVI - XVII ст.;

• козацтво захищало, надавало притулок всім скривдженим;

• козацькі господарства демонстрували переваги вільної праці над кріпацькою, можливість соціально-економічного життя без пана;

• козацтво взагалі, Запоріжжя зокрема, стало зародком нової державності, нових органів управління, що дало можливість М.Костомарову, а за ним і К.Марксу назвати Запорозьку Січ з її демократичними традиціями “християнською козацькою республікою”;

Запорозька Січ, на думку історика О.Апанович, була Збройними силами України.