Внаслідок битви під Берестечком:

• козаки втратили понад 30 тис. осіб;

• до рук поляків потрапила канцелярія гетьмана, 28 гармат та багато іншої зброї;

• Тугай-Бей захопив Б.Хмельницького в полон.

Однак знищити козацьку армію остаточно не вдалося, більша її частина під командуванням І.Богуна відступила на Київщину.

Поразка козаків під Берестечком призвела до підписання 28 вересня 1651 р. невигідного для України Білоцерківського мирного договору.

За Білоцерківським мирним договором:

• кількість реєстрового війська зменшувалася до 20 тис. осіб;

• козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством;

• у Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація; магнати і шляхта отримували свої довоєнні маєтки;

• гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами;

• усю старшину й полковників мав відтепер затверджувати король.

Отже, поразка під Берестечком зводила нанівець автономію козацької держави. За цих обставин Б.Хмельницький дедалі більше розуміє, що вибитися власними зусиллями з-під польського панування, маючи лише ненадійного союзника – татар, не вдасться. До того ж, для більшості володарів європейських держав він був лише бунтівник, що вів боротьбу проти законного свого господаря – польського короля. Тому Б.Хмельницький змушений був шукати надійну та міцну державу-покровителя.

Найбільш реальними кандидатурами були Росія та Туреччина, але оскільки Москва зайняла вичікувальну позицію, гетьман зробив ставку на Оттоманську Порту. Ще в другій половині 1650 р. було укладено угоду зі Стамбулом про надання українським купцям права вільно перетинати Чорне море, торгувати без мита в турецьких володіннях. Наприкінці того ж року Оттоманська Порта формально прийняла Військо Запорозьке під свою протекцію. Спираючись на турецьку підтримку, у вересні 1650 р. гетьман направив велике козацьке військо до Молдавії, маючи на меті через шлюб свого сина Тимоша з донькою молдавського господаря Розандою піднести свій рід до рівня князівського та укласти союз України з Молдавією. Проте для Б.Хмельницького молдавська кампанія закінчилася надзвичайно трагічно – 1653 р. гине його син Тиміш, у битві під Жванцем татари знову зраджують та укладають сепаратний мир з поляками.

За умов тривалої війни становище Української держави невпинно погіршувалось. Особливо тяжким воно стало восени 1653 р. Шість років війни виснажили Україну. Внаслідок польських каральних походів, ординських грабунків, постійних мобілізацій населення, епідемій чуми та холери було спустошено понад 100 міст і містечок на Правобережжі. Стало занепадати сільське господарство. Зростала втома від війни і невдоволення народу. Рятуючись від загарбників, українці тікали до Московії та Слобожанщини. Почали спалахувати заворушення селян і рядових козаків проти політики гетьманського уряду.

У цих надзвичайно складних умовах гетьман України намагався знайти нові точки опори в боротьбі з Річчю Посполитою. Він вів переговори з Туреччиною, Волощиною, Семиграддям, Швецією. На жаль, ці переговори завершилися безрезультатно. Саме тому Б. Хмельницький був змушений звернутися до російського царя з пропозицією тісного союзу в боротьбі проти Польщі. Бажання розширити сферу свого впливу, використати Україну як буфер проти Туреччини, залучити українські козацькі збройні формування для відвоювання в Речі Посполитої втрачених Росією територій сприяли тому, що російський цар Олексій Михайлович погодився взяти Військо Запорозьке під свою опіку. Відповідну ухвалу про це прийняв 1 жовтня 1653р. земський собор.

Юридично цей акт оформлено під час російсько-українських переговорів у січні-березні 1654 р. Спочатку в Переяславі в січні 1654 р. була досягнута усна домовленість між гетьманською Україною та послами московського царя щодо принципових засад майбутнього договору (антипольський військовий союз України та Росії, протекторат московського царя над Україною, збереження основних прав і вільностей Війська Запорозького). В березні 1654 р. українське посольство виїхало до Москви. Результатом українсько-російських переговорів стало підписання “Березневих статей”.