5. Поняття про мікроеволюцію.

Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення, макроеволюція.

Мікроеволюція - це сукупність еволюційних процесів, які від­буваються в популяціях одного виду.

6. Вид, його критерії.

Вид — це сукупність популяцій особин, які мають спадкову подібність морфологічних, біохімічних, фізіологічних особливостей, вільно схрещуються між собою і дають плідне потомство, пристосованих до певних умов середовища існування та займаючих певну частину біосфери (ареал).

Основні критерії виду:

1) Морфологічний критерій: особини різних видів відрізняються зовнішньою й внутрішньою будовою.

2) Фізіолого-біохімічний критерій: послідовність і інтенсивність фізіологічних процесів, а також хімічний склад специфічні для кожного виду.

3) Еколого-географічний критерій: кожен вид живе на певній території (географічний аспект) та в конкрет­них умовах середовища (екологіч­ний аспект).

4) Генетико-репродуктивний критерій: несхрещуваність виду з іншими видами (генетична ізоляція).

Жоден із критеріїв виду не є абсолютним. Тільки використання всіх чи більшості критеріїв дозволяє окреслити межі кожного конкретного виду й визначити належність особин до того чи іншого виду.

7. Видоутворення, його типи.

Видоутворення - це сукупність еволюційних процесів, які призводять до виникнення нових видів.

На відміну від мікроеволюції видоутворення має необоротний характер. Оскільки, вид по-перше, має багато генів, які змінились унас­лідок мутацій і відсутні в попередньої форми; по-друге, через репродуктивну ізоляцію він не може схрещуватись з інши­ми видами та утворювати з ними спільний генофонд.

Розрізняють такі способи видоутворення:

І . Дивергентне видоутворення, коли від вихідної форми виникають два чи більше нових видів.

Буває:

1) Алопатричним (географічним) називається утворення видів із внутрішньовидових форм, територіально ізольованих одна від одної.

2) Симпатричне (екологічне) видоутворення відбувається в результаті появи різ­них форм екологічної ізоляції.

ІІ. Перетворення виду-попередника на новий вид у процесі його історичного розвитку завдяки адаптаціям до змін умов довкілля.

ІІІ. Інші способи видоутворення: видоутворення може відбува­тися внаслідок поліплоїдії; новий вид може виникнути в результаті схрещування між осо­бинами споріднених видів, коли гібридні нащадки здатні до утворення нових плідних поко­лінь.

Тема: Макроеволюція

1. Поняття про макроеволюцію.

Макроеволюція - це еволюційні процеси, що приводять до ви­никнення надвидових таксонів (родів, родин і т.д. аж до царства).

Окремих механізмів макроеволюції не існує. Певні її «закономірності» є наслідком узагальнень дослідниками накопиче­них упродовж історичного розвитку систематичної групи відміннос тей між спорідненими видами, які виникають унаслідок тривалих мікроеволюційних змін та послідовного ряду видоутворень.

2. Біологічний прогрес і регрес.

Проблема прогресу — одна з найбільш складних в еволюцій­ній теорії. Установивши загальні причини еволюції, Ч. Дарвін тим самим заклав основи і для вирішення проблеми прогресивно­го розвитку. Однак, тільки в 1920-х роках ХХ ст. чітко оформився напрямок у дослідженні прогресивної еволюції в основному завдяки роботам О. М. Сєверцова і його школи.

Поняття «про­гресивна еволюція» вживають у вузькому й широкому значенні. У вузькому значенні воно означає вдосконалення морфофізіологічної організації, що дозволяє організмам проникати в нові умови середовища й тим самим значно розширювати зони життя. У ши­рокому значенні прогресивна еволюція — це загальна магістраль історичного розвитку живої природи від моменту її виникнення на Землі до появи складних багатоклітинних організмів, із яких найбільш досконалими є ссавці.

Однією з великих заслуг О.М. Сєверцова було розділення по­нять морфофізіологічного й біологічного прогресу. Морфофізіологічний прогрес полягає в ускладненні й удоско­наленні організації. Біологічний прогрес характеризується про­цвітанням виду й групи в цілому. О. М. Сєверцов виділив три кри­терії біологічного прогресу: наростаюче збільшення чисельності особин; розселення особин у нові місця проживання; диференціа­ція видів на нові внутрішньовидові форми з подальшою їхньою еволюцією.

Біологічний регрес настає через неспроможність певної групи організмів пристосуватись до змін довкілля. Кри­теріями біологічного регресу є: зменшення чисельності популяцій; звуження ареалів; можливе вимирання певної групи.

Оскільки реально існують лише види, поняття про прогрес чи регрес стосується кожного з них окремо. Поняття біологічний прогрес і регрес не мають реального відображення в природі, а є узагальнюючими термінами, які показують ступінь видової різноманітності певної групи в певний геологічний час.