5. Синтетична гіпотеза еволюції.

Синтетична гіпотеза еволюції виникла в 20-50-х роках XX сторіччя. Основоположниками синтетичної гіпотези еволюції були видатні учені з різних країн світу (С.С.Четвериков, Д.Холдейн, С.Райт, Ф.Г.Добржанський, І.І.Шмальгаузен, О.М.Сєверцов та ін.).

Синтетична гіпотеза еволюції - це комплекс уявлень про еволюційний процес, що ґрунтується на поєднанні знань про мутації як єдине джерело спадко­вої мінливості, популяцію як основну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір.

Основні положення синтетичної гіпотези еволюції такі:

1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.

1. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які і є елементарною одиницею еволюції.

2. Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.

3. Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення, макроеволюція.

4. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції.

5. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).

6. Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).

7. Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові орга­нізмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації.

Тема: Мікроеволюція. Видоутворення, його типи

1. Популяція як елементарна одиниця еволюції.

Де в природі відбуваються еволюційні процеси? Мабуть, в межах виду. Але, встановлено, що вид має достатньо складну структуру. Важливою одиницею виду є популяція.

Популяція — це сукупність організмів одного виду, що населяє певну частину його ареалу, відносно або повністю ізольована від решти таких самих груп і має стійкість і водночас здатність до еволюції.

Синтетична гі­потеза розглядає популяцію як елементарну одиницю еволюції, бо вона (популяція) є основною стійкою, існуючою впродовж тривалого часу, одиницею виду, і саме в ній відбуваються усі елементарні еволюційні процеси. Окремі особини, які складають популяцію, не мають власної еволюційної долі, бо всі еволюційні події здійснюються під час зміни поколінь.

Історичні перетворення популяцій здійснюються на основі їх­нього пристосування до зміни умов середовища. Еволюційний процес можливий завдяки тому, що популяція є гетерогенною системою, тобто складається з особин із неоднаковою пристосованістю до середовища. Тільки в такій насиченій різними особинами системі може діяти природний добір.

2. Мутації – єдине джерело спадкової мінливості.

Еволюція виявляється у змінах ознак і властивостей окремих видів. Ці зміни ознак і властивостей організмів повинні бути заснованими на спадкових змінах. Як елементарні спадкові зміни відомі тільки мутації. Немає ознак і властивостей, які б не змінювалися під впливом мутацій. У природі процес виникнення нових мутацій йде безперервно. Окрім того, мутації зустрічаються доволі часто.

Але не завжди мутація, яка виникла, виявляється в особини (рецесивні мутації можуть тривалий чає перебувати в гетерозиготному стані, створюючи резерв спадкової мінливості).

Незважаючи на природу (рецесивність чи домінантність) певно­го стану ознаки, за умови відповідності довкіллю він розповсюджу­ється в популяції разом зі своїми носіями — особинами. Невідповідні фени, навпаки, зникають разом із фенотипами, до яких вони нале­жать. Водночас відбувається і перерозподіл частот зустрічальності алельних генів (через загибель носіїв шкідливих і вижи­вання особин з корисними алельними генами).