Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекций по биологии.doc
Скачиваний:
64
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
30.76 Mб
Скачать

Особливості процесів життєдіяльності прокаріот

Прокаріоти дуже поширені в природі. Вони населяють водойми різних типів, ґрунти, організми рослин, тварин, людини. При цьому одні з них можуть вступати в мутуалістичні відносини з організмом хазяїна (наприклад, кишкова паличка, що мешкає у товстому кишечнику людини або бактерії в рубці жуйних тварин), інші спричиняють тяжкі захворювання, зокрема пневмонію, тиф, чуму, холеру, дифтерію тощо.

Живлення. За способом живлення серед прокаріот є автотрофи і гетеротрофи. Серед автотрофних прокаріот є форми, здатні до фо­тосинтезу — фототрофні види (зелені та пурпурові сіркобактерії, ціанобактерії), та хемотрофні, здатні до хемосинтезу (нітрифіку­ючі, залізо -, сіркобактерії тощо). Перші синтезують органічні спо­луки з неорганічних за рахунок енергії світла, другі — завдяки енергії, яка вивільняється в ході хімічних реакцій.

Багато гетеротрофних прокаріот живиться органічними рештками. Це - сапротрофи (від грец. сапрос - гнилий). Органіч­ну речовину живих організмів засвоюють паразитичні форми (від грец. пара — біля та ситос — їжа).

Дихання. Серед прокаріот є як аеробні, так і анаеробні види. Перші одержують необхідну їм енергію завдяки окисненню певних хімічних сполук, другі - за рахунок їхнього безкисневого розщеп­лення. Це дає анаеробним видам можливість існувати в місцях, де немає умов для життя більшості еукаріотичних організмів (нестача кисню або він взагалі відсутній).

Розмноження. Прокаріоти розмножуються нестатевим способом - поділом. Перед цим клітина збільшується в розмірах і потім ділить­ся навпіл. Поділу передує подвоєння молекули ДНК і подальше роз­ходження молекул, що утворилися, в дочірні клітини. Внаслідок цього кожна з них одержує однакову спадкову інформацію. Загалом прокаріотичні клітини діляться значно простіше, ніж еукаріотичні.

У прокаріот відомий і статевий процес — кон'югація (від лат. кон'югатіо — сполучення), коли дві клітини обмінюються спадковою інформацією (у вигляді фрагментів молекули ДНК) через цитоплаз­матичний місток, що виникає на певний час. Це явище підвищує спад­кову мінливість. Обмінюватися спадковою інформацією прокаріоти можуть й іншими способами, зокрема передаючи її від однієї клітини до іншої за участю вірусів-бактеріофагів, які захоплюють невеличкі ділянки молекули ДНК однієї клітини і переносять їх в іншу.

Спороутворення. За несприятливих умов довкілля прокаріоти утворюють спори, вкриті щільною оболонкою, що здатні витриму­вати надто високі або низькі температури, тривалий посушливий період та інші несприятливі чинники. Спори можуть зберігати жит­тєздатність упродовж десятків і навіть сотень років.

Тема: Клітинні мембрани. Поверхневий апарат клітини

1. Поверхневий апарат клітини. Надмембранні та підмембранні комплекси клітин (дивись додаток 6)

Поверхневий апарат утворений плазматичною мембраною, надмембранними і підмембранними структурами.

Надмембранний комплекс у тваринних клітин називають глікокаліксом - це тонкий поверхневий шар (завтовшки кіль­ка десятків нанометрів). У клітин прокаріот, грибів і рослин плазматична мембрана ззовні вкрита товстою клітинною стінкою, структура та хімічний склад якої відріз­няються у різних систематичних груп.

До підмембранних комплексів клітин належать пелікула і цитоскелет - білкові утворення (мікротрубочки та мікрофіламенти), які становлять опору клітин. Елементи цитоскелета виконують опорну функцію, сприяють закріпленню органел у певному положенні, а також їхньому переміщенню в клітині.

2. Загальна характеристика клітинних мембран (дивись додаток 7)

Клітини вкриті плазматичною мембраною, яка входить до складу поверхневого апарату. Плазматичні мембрани - це тоненькі плівки (6—10 нм завтовшки) ліпопротеїдної природи.

Хімічний склад мембран: складаються з ліпідів (40% сухої маси мембран), білків (поверхневі білки - 30%, внутрішні білки - майже 70%) та вуглеводів, які утворюють комплекси з білками та ліпідами.

Організація біологічних мембран: загальноприйнятою є модель розчинно-мозаїчної будови мембран.

Функції плазматичної мембрани:

1) Бар’єрна

2) Сполучна.

3) Метаболічна.

4) Захисна.

5) Сигнальна.

6) Взаємоперетворення різних форм енергії.

7) Транспортна.

Типи транспорту речовин скрізь мембрану:

а) Дифузія.

б) Пасивний транспорт.

в) Активний транспорт.

г) Цитоз (фагоцитоз, піноцитоз) (дивись додаток 8). Фагоцитоз (від грец. фагос - пожирати) - активне захоплення мікроскопічних твердих об'єктів (частинок органічних речовин, дріб­них клітин тощо). Піноцитоз (від грец. піно - п'ю, вбираю) — захоплення та погли­нання клітиною рідин разом із розчиненими в них сполуками.