Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекций по биологии.doc
Скачиваний:
64
Добавлен:
21.11.2019
Размер:
30.76 Mб
Скачать

Підсумкове рівняння процесу фотосинтезу:

6СО2 + 6Н2О = С6Н12О6 + 6О2

глюкоза

3. Значення фотосинтезу для біосфери (самостійна робота з текстом).

Значення фотосинтезу для біосфери важко переоцінити. Саме завдяки цьому процесові вловлюється світлова енергія Сонця. Фотосинтезуючі організми перетворюють її на енергію хімічних зв'язків синтезованих вуглеводів, а потім по ланцюгах живлення вона передається гетеротрофним організмам. Отже, не буде пере­більшенням вважати, що саме завдяки фотосинтезу можливе існу­вання біосфери.

Зелені рослини та ціанобактерії, поглинаючи ву­глекислий газ і виділяючи кисень, впливають на газовий склад атмосфери. Увесь атмосферний кисень має фотосинтетичне по­ходження. Щорічно завдяки фотосинтезу на Землі синтезується близько 150 млрд. тонн органічної речовини і виділяється понад 200 млрд. тонн вільного кисню, який не тільки забезпечує дихання організмів, але й захищає все живе на Землі від згубного впливу короткохвильових ультрафіолетових космічних променів (озоновий екран атмосфери).

Але загалом процес фотосинтезу малоефективний. У синтезова­ну органічну речовину переводиться лише 1-2% сонячної енергії. Це пояснюється неповним поглинанням світла рослинами, а також тим, що частина сонячного світла відбивається від поверхні Землі назад у космос, поглинається атмосферою тощо. Продуктивність процесу фотосинтезу зростає за умов кращого водопостачання рослин, їхнього оптимального освітлення, забезпечення вуглекислим газом, завдяки селекції сортів, спрямованій на підвищення ефек­тивності фотосинтезу

Розділ ііі. Організмовий рівень організації життя

Тема 1. Неклітинні форми життя і одноклітинні організми Тема: Неклітинні форми життя

1. Відкриття вірусів.

Віруси вивчає наука вірусологія. Відкрит­тя цих організмів належить Д.І. Івановському - вченому, який три­валий час працював в Україні, зокрема в Нікітському ботанічному саду (Крим). Досліджуючи мозаїчне захворювання тютюну, він за допомогою мікробіологічних фільтрів намагався виділити його збудника. Але навіть фільтри з найдрібнішим діаметром пор не могли його затримати, і профільтрований сік хворої рослини спричинював заражен­ня здорових. Таким чином, у 1892 році Д.І. Івановський довів існу­вання нової, невідомої досі науці, групи збудників захворювань, які згодом назвали віруси (від лат. вірус - отрута).

2. Місце вірусів у системі органічного світу.

За сучасними уяв­леннями віруси як внутрішньоклітинні паразити складають окре­ме царство живої природи - царство Віра. Від представників інших царств (бактерій, рослин, грибів і тварин) віруси відрізняються тим, що не мають клітинної будови. Поза клітиною-хазяїном вони не проявляють ніяких властивостей живого, лише взаємодіючи із синтезуючими апаратами клітин-хазяїв, віруси здатні проявляти свою життєдіяльність - розмножуватися.

3. Особливості будови та процесів життєдіяльності вірусів.

Вірусні частинки мають розміри від 15 до сотень нанометрів (най­більший серед вірусів тварин і людини збудник природної віспи - до 450 нм), іноді - до 2000 нм (деякі віруси рослин).

Вірусні частинки складаються з молекули нуклеїнової кислоти (ДНК чи РНК) та оболонки, яка її оточує.

За будовою вірусні нуклеїнові кислоти помітно відрізняються від таких клітинних організмів. Вірусні ДНК чи РНК можуть мати ви­гляд одноланцюгових або дволанцюгових спіралей, що утворюють ви­довжені (лінійні) чи кільцеві форми, спіралі можуть скручуватися у вторинні витки тощо.

Залежно від структури та хімічного складу оболонки віруси по­діляються на прості та складні. Оболонка простих вірусів склада­ється лише з білкових субодиниць, які утворюють упорядковані спі­ральні або багатогранні структури (наприклад, вірус тютюнової мозаїки). Вони можуть мати паличкоподібну, нитчасту або кулясту форми тощо.

Складні віруси, на відміну від простих, можуть бути додатково вкритими ліпопротеїдною поверхневою мембраною, яка становить собою частину плазматичної мембрани клітини-хазяїна.

Життєвий цикл вірусу складається з двох фаз: 1) позаклітинної, на якій він не проявляє жодних ознак життєдіяльності (фаза ві­русних частинок) та деякий час не

втрача­є здатності до зараження; 2) внутрішньоклітинної (утворення ком­плексу вірус-клітина під час розмноження вірусів).