3.2. Уявлення Ламарка про причини еволюції.

Система тваринного світу за Ламарком не є застиглою: постійно відбувається рух угору. Цей процес розпочинається з появи най­простіших організмів у результаті самозародження життя й посту­пового його ускладнення в ході еволюції. Кожний із класів тварин у процесі еволюції ніби прагне досягти максимальної доскона­лості, досягти вищої градації.

Разом із тим, Ламарк як спостережливий натураліст мусив визнати, що внутрішньо властиве всьому живому прагнення до вдосконалення у своєму здійсненні стикається з необхідністю пристосування організмів до різно­манітних умов навколишнього середовища. Ця необхідність порушує стрункий хід роз­витку за принципом градації.

Для відповіді на питання про причини змінюваності організ­мів, яка спостерігається в природі, вчений висунув три закони.

3.3. Закони Ламарка.

1) Закон прямого пристосування.

2) Закон вправляння і невправляння органів.

3) Закон успадковування набутих ознак.

Отже, за Ж.-Б.Ламарком, факторами еволюції є:

1) успадкування корисних ознак, набутих в результаті прямого пристосування або вправляння органів;

2) внут­рішнє прагнення організмів до прогресу.

4. Успіхи біології в першій половині ХІХ сторіччя як передумова подальшого розвитку еволюційного вчення.

Самостійна робота студентів з підручником (параграф 42) з метою дати відповіді на питання:

1) Які наукові відкриття сприяли розумінню еволюційного про­цесу?

2) Як сприяли розвиткові еволюційного вчення успіхи палеонто­логії? Успіхи біогеографії? Біохімії?

3) Назвіть основні природничі передумови створення гіпотези Ч.Дарвіна.

5. Праці Ч.Дарвіна.

Англійський учений Чарльз Дарвін (1809— 1882) - один із найвидатніших біологів світу. Його еволюційна гіпо­теза відома під назвою «дарвінізм». Основні положення свого вчення він розробив ще в молоді роки підчас навколосвітньої подорожі на кораблі «Бігль» (1831—1836), піс­ля якої протягом понад 20 років збирав факти, опрацьовував досяг­нення в галузях біології та селекції, і лише в 1859 році виклав свою гіпотезу в книзі «Походження видів шляхом природного добору, або збереження сприятливих порід у боротьбі за життя». У працях «Змі­ни свійських тварин і культурних рослин під впливом одомашнен­ня» (1868) та «Походження людини і статевий добір» (1871) він до­датково дослідив деякі проблеми еволюції, серед яких спробував обґрунтувати походження людини від мавпоподібних предків, а та­кож штучний добір як основу селекції.

6. Основні положення еволюційної гіпотези Ч.Дарвіна.

Еволюція (за Дарвіном) полягає в безперервних пристосувальних змінах видів. Він вва­жав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм.

Еволюція відбувається на основі спадкової мінливості під дією боротьби за існування, результатом якої є природний добір.

Спадкова (за Ч.Дарвіном - невизначена) мінливість - це змі­ни, які виникають у кожного організму індивідуально, незалежно від змін довкілля, і передаються нащадкам. Від спадкової мінли­вості Дарвін відрізняв неспадкову (визначену), яка проявляється у всіх особин виду однаково під дією певного чинника і зникає у нащадків, коли дія цього чинника припиняється.

Оскільки невизначена (спадкова) мінливість сама по собі не має пристосувального характеру (неадаптивна), то повинен існувати певний природний механізм, який забезпечує пристосування організмів до умов довкілля. Цей механізм Дарвін вбачав у боротьбі за існування та природному доборі.

Ч.Дарвін звернув увагу на такі процеси в живій природі: потенційна здатність організмів до необмеженого розмноження й різке збільшення їхньої чисельності перебуває в протиріччі зі сталістю ресурсів біосфери і, як наслідок, більшість особин, які з’являються на світ, гине в боротьбі за існування.

Боротьба за існування, за Ч.Дарвіном, це вся сукупність взає­мозв'язків між особинами і різними факторами довкілля. За Ч.Дарвіном, є такі форми боротьби за існування: внутрішньо­видова, міжвидова та з чинниками неживої природи.

Наслідком боротьби за існування, згідно з Ч.Дарвіном, є природний добір, який проявляється у переважному виживання і розмноженні найпристосованіших до умов існування організмів певного виду.

Однією з форм природного добору Дарвін вважав статевий до­бір - явище суперництва особин однієї статі за парування з особи­нами іншої у багатьох тварин, переважно хребетних.