4. Біологічне значення мейозу.

Біологічне значення мейозу:

1) зберігаються постійні для кожного виду набір хромосом (каріотип) та кількість ядерної ДНК (завдяки мейозу дозрілі статеві клітини одержують гаплоїдний набір хромосом, а при заплідненні відновлюється диплоїдний набір, притаманний даному виду організмів);

2) сприяє спадковій мінливості (обмін ділянками між гомологічними хромосомами (процес кро­синговеру), а також незалежне розходження гомологічних хромо­сом до різних дочірніх клітин).

Схема мейозу

І поділ.

І І поділ.

Тема: Обмін речовин та енергії. Енергетичний обмін

1. Групи організмів за типами живлення.

За типами живлення розрізняють такі групи організмів:

Автотрофи - організми, здатні синтезувати органічні сполуки з неорганічних, використовуючі для цього різні форми енергії. Одні з них використовують для процесів синтезу енергію світла - це фототрофи (зелені рослини, фотосинтезуючі бактерії й ціанобактерії). Інші організми для цього використовують енергію хімічних реакцій - це хемотрофи (нітрифікуючі, сіркобактерії, залізобактерії тощо).

Гетеротрофи – організми, джерелом енергії для яких є органічні речовини, синтезовані іншими організмами (живі організми, їхні решт­ки або продукти життєдіяльності), які вони одержують з їжею (тварини, гриби та більшість прокаріот).

2. Загальна характеристика обміну речовин та енергії.

Обмін речовин та енергії (метаболізм) - сукупність про­цесів надходження поживних речовин в живі організми з навколишнього середовища, їхнього перетворення та ви­ведення з організму продуктів життєдіяльності.

Процеси, пов'язані з поглинанням із довкілля, засвоєнням і на­копиченням хімічних речовин, які використовуються для синтезу сполук, потрібних для організму, називають асиміляцією. Сукуп­ність реакцій синтезу, що забезпечують ріст клітин і поновлення їхнього хімічного складу, називають пластичним обміном. Про­цеси обміну речовин, які приводять до розкладу певних сполук, нази­вають дисиміляцією. Сукупність реакцій розщеплен­ня складних сполук, які супроводжуються виділенням енергії, на­зивають енергетичним обміном.

Таким чином, асиміляція та дисиміляція - це різні сторони єдиного процесу обміну речовин і перетворення енергії в живих організмах.

3. Аденозинтрифосфорна кислота та її роль у біоенергетич­них процесах.

Універсальним джерелом енергії для живих організмів є аденозинтрифос­форна кислота (АТФ). Це невипадково, молекула АТФ - нуклеотид, який складається із залишків азотистої основи (аденіну), вуглеводу (ри­бози) та трьох залишків фосфорної кислоти, які зв’язуються макроергічними зв’язками. Ця структура є нестійкою. Під дією ферменту може відщеплюється один залишок фосфор­ної кислоти, АТФ перетворюється на аденозиндифосфат (АДФ), вивільнюючи близько 42 кДж енергії. Коли від молекули АТФ від­щеплюються два залишки фосфорної кислоти, утворюється аденозинмонофосфат (АМФ), при цьому вивільнюється 84 кДж енергії.

Ця енергія використовується для синтезу необхідних організму спо­лук, підтримання певної температури тіла тощо. З іншого боку, час­тина енергії, що вивільнюється, витрачається на синтез АТФ. Таким чином, молекули АТФ є універсальним хімічним акумулятором енергії в клітинах.