2. Поняття про біогеоценоз та екосистему.

Поняття «екосистема» запропонував англійський еколог А. Тенслі у 1935 році.

Екосистема - це сукупність організмів різних видів, які взаємо­діють між собою і з фізичним середовищем існування, завдяки чому виникає потік енергії, який створює певну трофічну структуру (тобто ланцюги живлення) і забезпечує колообіг речовин усередині системи.

Потік енергії та колообіг речовин усередині екосистеми за­безпечують її функціонування. Колообіг речовин - це обмін речовинами між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частина­ми екосистем.

У 1940 році російський еколог В.М. Сукачов запропонував понят­тя «біогеоценоз».

Біогеоценоз – це певна територія з більш-менш однорідними умо­вами існування, населена взаємопов'язаними популяціями різних видів, об'єднаними між собою та з фізичним середовищем існуван­ня колообігом речовин і потоком енергії.

Поняття екосистема та біогеоценоз хоча досить близькі, але не тотожні.

Структура біогеоценозу:

Біогеоценоз

Біотична частина (біоценоз): Абіотична частина (біотоп):

- продуценти - неорганічні сполуки , які включаються

(популяції автотрофних організмів); у біогенну міграцію речовини;

- консументи - органічні сполуки (мертва органіка);

(популяції гете­ротрофних організмів); - мікроклімат, рельєф місцевості.

- редуценти

(популяції копрофагів, некрофагів,

детритофагів).

Властивості біогеоценозів:

1) Цілісність біогеоценозів забезпечується взаємодією живих організмів між собою та фізичним середовищем завдяки чому виникають потоки енергії та колообіг речовин, які ці складові зв'язують у єдину систему.

2) Саморегуляція біогеоценозів забезпечується у коливанні кількісних та якісних показників біогеоценозу (продуктивності, біомаси, швидкості біогенного колообігу речовин) навколо певних середніх (оптимальних) значень.

3) Здатність до самовідтворення забезпечується взаємодією саморегульованих популяцій, що входять до їхнього складу, та наявними ресурсами довкілля. Завдяки цій взаємодії популяції організмів відтворюють свою чисельність і умови середовища існування.

4) Стійкість біогеоценозів є результатом взаємопристосувань популяцій організмів різних видів, а також їхніх адаптацій до умов фізичного середовища існування, що забезпечує протистояння несприятливим зовнішнім впливам.

Складні й різноманітні взаємозв'язки між організмами в біогеоценозах забезпечують структуру, функціонування біогеоценозу, як єдиної цілісної системи та його саморегуляцію. Чим різноманітніші й розгалуженіші ці взаємозв'язки, тим стабільніший біогеоценоз.

Взаємозв'язки організмів у біогеоценозах можуть бути:

1) Прямими (безпосередньо зв'язують дві популяції) та непрямими (популяція одного виду впливає на популяцію іншого опосередковано, через популяції третього).

2) Антагоністичні (кожна із взаємодіючих популяцій зазнає негативного впливу іншої), мутуалістичні (кожен із взаємодію­чих видів дістає певну користь), нейтральні (існування двох популяцій різних видів на спільній території не спричиняє для кожної з них ніяких наслід­ків).

До антагоністичних типів взаємодій організмів належить конку­ренція — взаємозв'язки між особи­нами популяцій одного (внутрішньовидова) або різних (міжвидо­ва) видів, за яких використання певного ресурсу довкілля одними із них зменшує його доступність для інших. Існує правило конкурентного виключення: популяції двох видів з однакови­ми екологічними потребами не можуть тривалий час існувати в одному біогеоце­нозі - або один вид витіснить інший, або ж їхні екологічні ніші стануть менш подіб­ними.

3) Трофічні зв'язки (коли організми одного з видів безпосередньо або продукти їхньої життєдіяльності є об'єктом живлення для особин іншого), топічні зв'язки (коли види не пов'язані прямими трофічними зв'язками, але внаслідок життєдіяльності одних видів змінюються умови існування інших).