Тема: Характеристика популяції

1. Екологічна характеристика виду.

Взаємодія виду з комплексом екологічних факторів його середовища існування визначає його екологічну характеристику: екологічну нішу, місцеіснування, життєву форму.

Екологічна ніша — це просторове і трофічне місце виду в біогео­ценозі, комплекс його зв'язків з іншими видами і вимог до фізичного середовища існування.

Місцеіснування виду — це частина простору в біогеоценозах, насе­лена популяціями даного виду, яка забезпечує їх необхідними ре­сурсами й умовами життя.

Життєва форма - це тип морфофізіологічних пристосувань організмів до умов середовища існу­вання і певного способу життя.

У тварин класифі­кація життєвих форм залежить від критерію, покладеного в її основу. Залежно від середовища існування серед ссавців можна виділити такі життєві форми: наземні, підземні, деревні, повіт­ряні, водяні тощо.

У рослин життєва форма - це передусім їхній зовнішній вигляд, який відображає характер пристосованості до умов довкілля. У вищих рослин виділяють такі життєві форми: дерева, кущі, трави тощо.

2. Популяційна структура виду.

Популяція (від лат. популюс - народ, населення) - це сукупність особин виду, які трива­лий час мешкають у певній частині його ареалу частково чи повніс­тю ізольовано від інших подібних сукупностей особин цього ж виду.

Популяція як структурна одиниця виду має певні особли­вості:

1) Чисельність - кількість особин, які вхо­дять до її складу, а також займає певну площу або об'єм у біоценозі.

2) Густота популяції визначається середнім числом особин, що припадає на одиницю площі або об'єму (для популяцій гідробіонтів), який вона займає.

3) Біомаса - маса особин популяції, що припадає на одиницю площі або об'єму.

4) Народжуваність - число особин по­пуляції, які народжуються за одиницю часу.

5) Смертність — кіль­кість особин, яка гине за цей самий час.

6) Приріст популяції - різниця між народжуваніс­тю і смертністю.

Кожна популяція харак­теризується певною структурою:

1) Статева структура залежить від співвідно­шення особин різних статей.

2) Вікова структура залежить від розподілу особин за віко­вими групами.

3) Просторова структура залежить від розподілу особин популяції по території, яку вона займає (рівномірно або нерівномірно унаслідок різних умов існування в різних части­нах території або через особливості екології виду).

За характером використання території популяції тварин можна поділити на:

- осілі (тривалий час займають одну й ту саму терито­рію);

- кочові (відносно недалеко переміщуються у пошуках корму, місць розмноження, зимівлі тощо);

- мігруючі (закономірно змінюють місця існу­вання, значно відокремлені просторово, що відбувається, як прави­ло, за певними маршрутами).

Міграції можуть бути періодичними і неперіодичними, пов'язаними з переселенням осілих видів унаслідок несприятливих кліматичних змін і т.п.

4) Етологічна структура популяцій тварин — це система взаємозв'язків між її особинами, що проявляється у поведінці.

Особинам різних видів властивий поодинокий (особини популяції більш-менш відокремлені просторово і збираються групами лише на період розмноження) або груповий спосіб життя (пов'язаний з утворенням постійних родин, колоній, табунів, зграй тощо).

Родинний спосіб життя зумовлений підсиленням зв'язків між батьками та потомством. Родина — група особин, в якій разом мешкають батьки і діти, причому перші піклуються про останніх.

Колонії тварин — це групові оселення (можуть утворюватись унаслідок брунькування, коли дочірні клітини залишаються сполученими з материнською або становлять собою скупчення особин, які оселяються разом).

Зграї - тимчасові рухомі угруповання тварин, які виникають для спільних міграцій, пошуків їжі тощо.

Табуни — це більш-менш постійні групи тварин.

Для зграй, табунів характерна складна система зв'язків, яка може проявлятись у вигляді ієрархії серед особин.

Ієрархія — це система поведінкових зв'язків між особинами в зграї, сім'ї або табуні, яка визначає черговість їхнього доступу до корму, парування тощо.

Спільне існування організмів у вигляді родин, колоній, зграй, табунів дає можливість краще пристосуватись до умов існування, ефективніше виробити необхідні умов­ні рефлекси у молодих тварин за допомогою старших особин.