Тема 2 . Біосфера Тема: Загальна характеристика біосфери

1. Оболонки планети Земля.

Розвиток Землі має тривалу геологічну історію. За цей час ви­никли її оболонки: літосфера, гідросфера та атмосфера.

Літосфера (від грец. літос — камінь та сфера — куля) — зовнішня тверда оболонка Землі, яка охоплює земну кору і верхню частину мантії (завглибшки 50—200 км).

Гідросфера (від грец. хідор - вода, волога) - водяна оболонка Землі, яка охоплює усі водойми (океани, моря, річки, озера, льодовики тощо). Вона займає майже 71% поверхні планети. Товщина її мін­лива та досягає в деяких місцях понад 11 км.

Атмосфера (від грец. атмос — пара) – зовнішня газова оболонка, що простирається від її поверхні в космічний простір приблизно на 3000 км.

Відповідно до харак­теру зміни температури повітря з висотою атмосфера розділена на такі шари:

1) тропосфера (простягається до висоти 9-18 км, температу­ра повітря з висотою зменшується, досягаючи -43-73^о С, містить­ся зважена у повітрі водяна пара, формуються хмари, виникають опади);

2) стра­тосфера (простягається до висоти 50-55 км, температура зростає з висотою і досягає максимуму -13-(+17)^о С, сформувався особливий озоновий екран, який поглинає короткохвильове ультрафіо­летове випромінення Сонця, яке згубно діє на живу матерію);

3) мезосфера (простягається до висоти 80-90 км, температура зменшується з висотою і досягає -53-113^о С);

4) термосфера (вище 80-90 км, температура повітря зростає з висо­тою, досягаючи +700-1700^о С).

2. Біосфера та її межі.

Поняття біосфера (від грец. біос — життя) запропонував у 1875 році австрійський геолог Е. Зюсс. Вчення про біосферу створив український учений В.І. Вернадський.

Біосфера (за В.І. Вернадським) – це загально планетна оболонка, до складу якої належать нижні шари атмосфери, гідросфера, та верхні шари літосфери, склад і будова якої зумовлені сучасною і минулою життєдіяльністю всієї сукупності живих організмів.

Біосфера (на думку сучасних екологів) — це сукупність усіх біогеоценозів Землі, єдина глобальна екосистема вищого порядку.

Межі біосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів. Верхньою межею біосфери в атмосфері є озоновий екран, який на висоті 22-25 км поглинає більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця. Нижня межа біосфери проходить на глибині 3,5-4 км в літосфері або по океанічному дну (дивись додаток 15).

Найвища концентрація біомаси спостерігається на межах окремих оболонок Землі: літосфери та атмосфери, атмосфери та гідросфери, гідросфери та літосфери.

3. Вчення в.І. Вернадського про біосферу та ноосферу.

Вчення про біосферу як особливу частину Землі, населену живими організма­ми, створив український учений В.І. Вернадський. Йому належить також заслуга створення нової науки - біогео­хімії - вчення про геохімічну діяльність живих організмів. Вона досліджує роль живих організмів у перетворенні земної кори: руйнуванні гірських порід, ґрунто­утворенні, формуванні осадових порід, колообігу, перерозподілі та кон­центрації хімічних елементів у біосфері.

В.І. Вернадський ще в першій половині XX сторіччя передбачав, що біосфера розвинеться у ноосферу (термін, запропонований у 1927 році французькими філософами Е. Леруа та П.Т. де Шарденом). Спочатку В.І. Вернадський розглядав ноосферу (від грец. ноос - розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Але згодом дійшов висновку, що біосфера переходить у новий стан під впливом наукової думки і людської праці. Людство все більше відрізняється від інших компонентів біосфери як нова небувала біогенна геологічна сила. Ноосфера - це новий стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визна­чальним фактором її розвитку. Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер людського життя.

Отже, ноосфера — це історично останній етап еволюції біосфери, якісно нова форма організації біосфери, яка формується внаслідок її взаємодії із людським суспільством і передбачає гармонійне співіснування природи і людини.