9.2. Оцінка вибуття запасів

При вибутті запасів у виробництво, продаж та інше вибуття оцінка здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю. Даний метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею запасів;

середньозваженої собівартості. Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяця запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО). Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів;

собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО). Оцінка запасів за методом ЛІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів;

нормативних затрат. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися.

ціни продажу. Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торгівельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між проданою (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торгівельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість МШП, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місяцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

9.3. Облік ТЗВ

До ТЗВ відносяться затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів. ТЗВ включаються до собівартості придбаних запасів або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку запасів. Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума ТЗВ, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток ТЗВ визначається діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишків запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклад розподілу ТЗВ наведений в додатку до П(С)БО 9.

Протягом місяця за кожним фактом виникнення ТЗВ можуть бути наступні записи:

на суму тари та тарних матеріалів, використаних при транспортуванні запасів (накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів):

ДТЗВ К204;

на суму нарахованої зарплати вантажникам (розрахункова відомість):

ДТЗВ К661;

відрахування на цю зарплату (розрахунок бухгалтера):

ДТЗВ К65.

на суму залізничного тарифу, або якщо витрати здійснені іншім транспортним спеціалізованим підприємством (рахунок):

ДТЗВ К685;

на суму витрат, пов’язаних із страхування ризиків транспортування запасів (страховий поліс):

ДТЗВ К655.

При наявності на підприємстві транспортного цеху всі відповідні витрати відображуються перш за все за Дм рах.23/Допоміжне виробництво/Транспортний цех, а потім вже на всю суму ТЗВ робиться запис (розрахунок бухгалтера):

ДТЗВ К23/ДВ/ТЦ.

В кінці місяця сума ТЗВ списується на собівартість або на витрати діяльності підприємства при відпущенні ВЗ (розрахунок бухгалтера):

на будівництво об’єктів ОЗ:

Д151 КТЗВ;

на виробництво продукції (робіт, послуг) та виробничі потреби:

Д23 КТЗВ;

для загальновиробничих потреб:

Д91 КТЗВ;

для адміністративних потреб:

Д92 КТЗВ;

для забезпечення витрат зі збуту продукції:

Д93 КТЗВ;

на утримання об’єктів житлово-комунального господарства, соціально-культурного призначення:

Д949 КТЗВ.

9.4. Облік ВЗ