1.5.3.5. Облік розрахунків за відшкодуванням завданих збитків

Облік розрахунків за відшкодуванням підприємству завданих збитків у результаті нестач і втрат від псування цінностей, нестач та розкрадань грошових коштів, якщо винуватця виявлено, ведеться на активному субрах.375 (приклади будуть розглянуті у наступних темах).

1.5.3.6. Облік розрахунків з іншими дебіторами

Облік розрахунків за іншими операціями, облік яких не відображається на інших субрах. рах.37, зокрема, розрахунки за операціями, пов'язаними із здійсненням спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з працівниками (крім розрахунків з оплати праці та з підзвітними особами), інші розрахунки (з реалізації необоротних активів і запасів (крім реалізації, пов'язаною з основною діяльністю)).

На субрах.377 ведеться облік розрахунків із персоналом підприємства за надані їм позики на будівництва житла та садових будинків, пошиття фірмового одягу, створення ОЗ для спільної діяльності тощо. Такі операції оформлюються записом: Д377 К301 (надання позик), 22, 10 – 12 (здані для спільної діяльності необоротні активи).

Реалізація інших оборотних активів (виробничих запасів, МШП, короткострокових векселів одержаних): Д377 К712.

Реалізація об'єктів необоротних активів або майнових комплексів різним юридичним і фізичним особам: Д377 К742,743.

Погашення ДЗ відображається: Д311 (надійшли платежі від дебіторів), 10 – 12 (повернуті із спільної діяльності необоротні активи), 15 (передані дебіторами капітальні інвестиції в погашення їх заборгованості),рах. класу 2 (повернуто дебіторами запаси, віднесені витрати сторонніх організацій, пов'язані) К377.

Тема 1.6. Облік основних засобів

Нормативні та методичні документи:

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92.

Наказ Міністерства статистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку" від 29 грудня 1995 р. № 352.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів. Затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 р. № 561.

Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

6.1. Визнання, класифікація та оцінка основних засобів

Об'єкт ОЗ [об’єкт ОЗ – це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями для нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню ОЗ, або частина такого активу, що контролюється підприємством. Якщо один об'єкт ОЗ складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в БО як окремий об'єкт ОЗ] визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди від його використання та його вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей БО ОЗ класифікуються за такими групами (група ОЗ – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів): земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар (меблі); робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші ОЗ.

Існує певна системи оцінки ОЗ.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Вартість, яка амортизується – первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Показники ліквідаційної вартості та вартості, яка амортизується, є розрахунковими, оскільки їх значення визначаються на підставі приблизних розрахунків, а не за допомогою безпосереднього вимірювання. Використання показників ліквідаційної вартості та вартості, яка амортизується, дозволяє більш обґрунтовано визначити ту частину вартості об’єкту, яка повинна бути віднесена на витрати протягом періоду його використання підприємством (за умови достатньо точного визначення ліквідаційної вартості).

Чиста вартість реалізації необоротного активу – справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.

Залишкова вартість – різниця між первісною вартістю та сумою нарахованого зносу (амортизації).