1.1.2. Облікова політика

Концептуальні основи фінансового обліку необхідно враховувати при розробці облікової політики підприємства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 3 П(С)БО 1 облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання ФЗ.

Основне призначення облікової політики полягає в:

упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

забезпеченні методологічного та методичного відображення активів, власного капіталу та зобов'язань, господарських операцій та результатів його діяльності;

наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

забезпеченні ефективності обліку.

Кожне підприємство, спираючись на згаданий Закон України та П(С)БО, самостійно визначає сою облікову політику, яку воно повинно застосовувати постійно, тобто із року в рік. Відповідно до П(С)БО 1 облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(С)БО 6. Облікова політика може змінюватися тільки якщо змінюються статутні вимоги, вимоги органу, який затверджує П(С)БО, або, якщо зміни забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Якщо відбулися зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності слід розкрити причини і сутність зміни. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.

Не вважаються зміною облікової політики встановлення облікової політики для: подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; подій або операцій, які не відбувалися раніше.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

специфіка та обсяги діяльності;

організаційно-правова побудова;

стратегія та тактика фінансово-господарського розвитку;

аспекти системи оподаткування;

свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

рівень інформаційного забезпечення підприємства;

рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

чисельність працюючих на підприємстві та кількість матеріально-відповідальних осіб;

віддаленість структурних одиниць тощо.

Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Важливим аспектом формування наказу про облікову політику є розкриття методики ведення обліку окремих фактів господарської діяльності, щодо яких чинні стандарти та інші нормативні акти не містять конкретних рекомендацій щодо правил їх обліку. Тому підприємство повинно самостійно встановити відповідний спосіб ведення обліку з конкретного питання, на підставі чинних положень. Особливу увагу приділяють визначенню тих методів ведення обліку, без відомостей про використання яких зовнішніми та внутрішніми користувачами бухгалтерської інформації неможлива об'єктивна оцінка фінансового стану, руху грошових коштів чи визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Особливості ведення обліку, які обрані підприємством при визначенні його облікової політики, застосовуються з 1 січня нового року всіма структурними підрозділами незалежно від місця їх знаходження, включаючи виділені на окремий баланс.