- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Вступ
- •1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства.
- •1.1. Предмет і зміст дисципліни економіка підприємства
- •1.2. Завдання вивчення курсу
- •1.3. Методи вивчення дисципліни
- •Тема 2. Підприємство в ринкових умовах господарювання
- •2.2. Види підприємств
- •2.3. Виробнича і загальна структура підприємств
- •2.4. Виробнича програма підприємства: суть, показники і методика розробки
- •Тема 3 основні фонди та виробнича потужність підприємства
- •3.1. Поняття про основні фонди підприємства і їх класифікація
- •Структура оф
- •3.2. Сутність і види оцінки оф
- •Вартість оф
- •3.3. Спрацювання і техніко-економічні старіння оф
- •Форми фізичного спрацювання і можливості їх усунення:
- •Методи визначення рівня спрацювання:
- •3.4. Амортизація оф і економічна суть і методи нарахування амортизаційних відрахувань
- •3.5. Ремонт оф і його економічний зміст
- •3.6. Відтворення оф
- •Сутнісний зміст форм розширеного відтворення:
- •3.7. Показники забезпеченості підприємства і працівників оф
- •3.8. Показники стану та руху оф
- •3.9. Ефективність використання оф
- •3.10. Виробнича потужність підприємства
- •Одиниці вимірювання виробничої потужності
- •Тема 4 оборотні кошти підприємства і ефективність їх використання
- •4.1. Економічна суть оборотних фондів, фондів обігу і оборотних коштів (ОбК)
- •4.2. Склад і структура оборотних коштів підприємства. Елементний склад оборотних коштів підприємства
- •4.3. Джерела утворення оборотних коштів
- •4.4. Нормування оборотних коштів
- •Визначення нормативу у виробничих запасах
- •4.5. Ефективність використання оборотних коштів
- •Значення прискорення оборотності оборотних коштів
- •Тема 5 персонал підприємства і його використання
- •5.2. Поняття про продуктивність праці. Економічне і соціальне значення росту продуктивності праці.
- •5.3. Методика визначення рівня продуктивності праці.
- •5.4. Шляхи і резерви підвищення продуктивності праці.
- •Тема 6. Інвестиції підприємства і ефективність їх використання
- •Видова класифікація інвестицій підприємства.
- •Економічна сутність видового складу інвестицій.
- •6.2. Поняття про капітальні вкладення
- •Елементний склад капітальних вкладень
- •Етапи планування капітальних вкладень на підприємстві
- •6.3. Оцінка ефективності інвестицій
- •Чиста дисконтована або теперішня вартість:
- •6.4. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень та фінансових інвестицій
- •Тема 7 інноваційні процеси та оцінка їх ефективності
- •Сутнісна характеристика окремих видів новин і нововведень
- •7.2. Науково-технічний прогрес: суть, загальні та пріоритетні напрямки
- •7.3. Організаційний процес
- •7.4. Економічна оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень
- •Тема 8 витрати виробництва: шляхи їх зниження
- •8.2. Класифікація витрат
- •8.3. Групування витрат виробництва за економічними елементами
- •Сутнісна характеристика окремих елементів витрат
- •8.4. Групування витрат виробництва за статтями калькуляції
- •Методи калькулювання
- •Типова номенклатура статей калькуляції за повними витратами
- •Методика обчислення окремих статей калькуляції
- •8.5. Умовно постійні і умовно змінні витрати в собівартості продукції
- •8.6. Шляхи зниження витрат виробництва
- •Взаємозв’язок статей і елементів витрат
- •Тема 9 фінансово-економічні результати діяльності підприємства та ефективність
- •Види та форми фінансової діяльності підприємства
- •9.2. Поняття про прибуток як економічну категорію. Види прибутку, формування та використання прибутку
- •9.3. Поняття про рентабельність як економічну категорію. Система показників рентабельності
- •9.4. Показники оцінки фінансово-економічного стану підприємства
- •Групи розрахункових показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства
- •Сутнісно-змістова характеристика розрахункових показників
- •9.5. Сутнісна характеристика вимірювання ефективності виробництва
- •9.6. Чинники зростання ефективності виробництва
3.3. Спрацювання і техніко-економічні старіння оф
В процесі експлуатації ОФ піддаються зношуванню .
Зношування (спрацювання) – це втрата ОФ своєї вартості. Розрізняють види зносу: фізичний і моральний .
Під фізичним зносом (або матеріальним спрацюванням) розуміють поступову втрату ОФ своїх первинних техніко-економічних властивостей, тобто споживчої вартості. Це призводить до падіння їхньої реальної вартості або економічного спрацювання.
На швидкість і розміри фізичного зносу впливають таки чинники:
Надійність, довговічність засобів праці.
Спосіб експлуатації (екстенсивний чи інтенсивний).
Особливості технологічного процесу.
Якість технічного догляду і ремонтного обслуговування.
Кваліфікація робітників і ремонтного персоналу.
Форми фізичного спрацювання і можливості їх усунення:
Усувне ( тимчасове) - періодично усувається за допомогою проведення ремонтно-профілактичних робіт.
Неусувне (постійно нагромаджуване) – об’єктивно нагромадження до граничної межі досягнення якої вимагає заміну повністю спрацьованих ОФ.
Методи визначення рівня спрацювання:
За строками служби (експлуатаційний) – через співставлення фактичних і нормативних термінів використання з урахуванням ліквідації вартості.
За даними обстежень технічного стану.
Моральний знос (техніко-економічне старіння) - процес знецінення діючих засобів праці під впливом НТП раніше, ніж відбувається їх повне фізичне спрацювання. Розрізняють дві форми морального зносу. Перша форма викликана підвищенням продуктивності праці у тих галузях, які виготовляють засоби праці. Виробництво у них відбуваються з меншими затратами і засоби праці дешевшають. Друга форма морального зносу пов’язана з частковою втратою ОФ своєї вартості в результаті появи нових, більш досконалих і продуктивних засобів праці.
Ступень техніко-економічного старіння визначається за допомогою коефіцієнта техніко-економічного старіння:
де:
Ц0, Ц1 – це ціна (повна вартість) відповідно застосовуваного та нового засобу праці;
П0, П1 – відповідна продуктивність застосовуваного та нового засобу праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування.
3.4. Амортизація оф і економічна суть і методи нарахування амортизаційних відрахувань
Амортизація – це процес поступового перенесення вартості ОФ на новостворену продукцію з метою повного відшкодування цієї вартості.
Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості ОФ. Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і є джерелом простого відтворення.
Механізм амортизація передбачає застосування передбачених законодавством норм амортизаційних відрахувань.
Норма амортизації це річний % відшкодування вартості зношеної частини ОФ.
Норма амортизації:
де:
Тн - нормативний термін експлуатації ОФ.
Законодавством для цілей бухгалтерського обліку встановлені наступні норми амортизації (квартальні, у % від балансової вартості основних фондів):
1 група - (2 %)
2 група - (10 %)
3 група - (6%)
4 група - (15%)
Згідно закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з 1.07.97 р. дозволено для 3 групи застосовувати прискорену амортизацію за такими нормами:
1 рік – 15%
2 рік – 30%
3 рік – 20%
4 рік – 15%
5 рік – 10%
6 рік – 5%
7 рік - 5%
Cуми амортизації звітного періоду для кожної із 3-ох груп визначається множенням балансової вартості на початок звітного періоду на відповідну норму амортизації:
Амортизація нараховується щомісячно. Місячна сума амортизації, крім виробничого метода, визначається діленням річної суми на 12. Нарахування А. починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт ОФ став придатним для використання (починаючи з 1 числа місяця, наступного за місяцем придбання ОФ).
Припиняється нарахування амортизації з місяця, наступного за місяцем списання ОФ.
Норми амортизації мають бути економічно обґрунтованими і при їх розрахунку має бути правильно визначений термін корисного використання. Він встановлюється підприємством при зарахуванні ОФ на баланс і призупиняється при реконструкції, модернізації або консервації ОФ. При визначенні строку корисного використання слід враховувати:
Потужність або продуктивність об’єкта.
Фізичне та моральне зношування.
Правові обмеження.
В ремонті амортизація нараховується, між ремонтами – теж – для підвищення якості ремонту.
При консервації амортизація не нараховується.
У вітчизняній практиці використовуються наступні методи нарахування амортизації:
Метод прямолінійний (пропорційний, рівномірний).
Метод зменшення залишкової вартості (метод регресії).
Метод прискореного зменшення залишкової вартості (подвійно понижуючий)
Кумулятивний.
Виробничий.
1. Прямолінійний метод передбачає щорічне перенесення балансової вартості ОФ на собівартість продукції протягом нормативного строку служби засобів праці за однаковими нормами амортизації.
Основна умова нарахування амортизації:
Це означає, що загальна сума річних А. Відрахувань протягом терміну корисного (нормативного) використання має дорівнювати вартості, що амортизується.
Цей метод має той недолік,що амортизація здійснюється рівномірно, а ОФ в процесі експлуатації зношуються (поломки, простої та неповне завантаження)
З метою прискорення темпів оновлення ОФ та запобігання фізичного і морального зношення доцільно застосовувати прискорену амортизацію.
Прискорена амортизація діє в напрямку скорочення терміну використання ОФ, суми амортизації визначаються від залишкової вартості за підвищеними нормами і це дає змогу протягом першої половини використання ОЗ відшкодувати 60-70% їхньої вартості.
2. Метод зменшення залишкової вартості передбачає, що сума річних амортизаційних відрахувань визначається як добуток залишкової вартості ОФ на початок звітного періоду ( або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації:
де:
ЗВ – залишкова вартість;
ПВ – первісна вартість;
n – термін корисного використання ОФ (термін служби).
Спрощений метод:
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості - річна сума А відрахувань визначається як добуток залишкової вартості на початок звітного року на норму амортизаційних відрахувань, яка подвоєна відносно пропорційного методу.
Приклад: Припустимо, що ПВ = 10000 грн., ав = 5%.
2*5% = 10%
10000*0,1 = 1000 грн. – знос ОФ за перший рік
(10000 – 1000)*0,1 = 900 грн.
(9000 – 900)*0,1 = 810 грн.
(8100 – 810)*0,1 = 729 грн.
10000 грн.
4. Кумулятивний метод . Суть методу: річні амортизаційні відрахування обчислюються як добуток первісної вартості ( вартості, що амортизується) на кумулятивний коефіцієнт. Цей метод характеризується більш високими нормами амортизації у першій половині використання і поступовим їх зниженням у другій половині.
Розрахунок амортизації здійснюється в декілька етапів:
Визначаємо кумулятивне число як алгебраїчну суму років служби об’єкта.
Наприклад, при шестирічному терміні використання: Кч = 1+2+3+4+5+6 = 21.
Визначається кумулятивний коефіцієнт, який обчислюється як відношення економічно доцільного терміну використання до кумулятивного числа.
Приклад: 1 рік – Кк =
2 рік – Кк =
3 рік – Кк =
4 рік – Кк =
5 рік – Кк =
6 рік – Кк =
3) Визначається сума річних амортизаційних відрахувань за залежністю:
5. Виробничий метод передбачає, що річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції на виробничу ставку амортизації:
де:
- виробнича ставка амортизації, яка обчислюється за залежністю: