5.2. Поняття про продуктивність праці. Економічне і соціальне значення росту продуктивності праці.

Продуктивність праці, як економічна категорія, визначає ступінь плодотворності або здатності конкретної робочої сили виробляти споживчу вартість, або виконувати корисну роботу. Вона показує співвідношення між витратами робочого часу і кількістю виробленої продукції. Чим більше виробляється продукції за одиницю робочого часу, тим вище продуктивність праці. Таким чином, під продуктивністю праці розуміють здатність конкретної праці виробляти певну кількість продукції за одиницю робочого часу.

Ефективність раці (продуктивність) величина змінна, яка залежить від багатьох факторів, а саме:

• професійної майстерності працівників;

• рівня організації і оплати праці;

• колективної та особистої зацікавленості працівників в збільшенні кількості виготовляємої продукції;

• природної обдарованості і розумової здатності людини.

Розрізняють продуктивність конкретної (живої) праці та продуктивність суспільної праці.

Продуктивність живої праці на підприємстві вимірюється кількістю продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу або затратами праці, що витрачається на виготовлення одиниці продукції.

Продуктивність суспільної праці характеризує ефективність та економія суспільної праці, що втілена у засобах виробництва. Визначається обсягом доданої вартості яка припадає на одного працівника зайнятого у сфері матеріального виробництва.

Суть підвищення продуктивності праці полягає в тому, що на неї впливають таки фактори:

• рівень екстенсивного використання праці;

• інтенсивність праці;

• техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує ступінь її продуктивного використання та тривалість протягом робочого дня при незмінних інших характеристиках. Чим повніше використовується робочий час, чим менше простоїв та інших втрат робочого часу і чим триваліший робочий день, тим вищій рівень екстенсивного використання праці і відповідно продуктивності праці. Однак зростання продуктивності праці за рахунок екстенсивних характеристик чіткі межі: законодавчо встановлену тривалість робочого дня і робочого тижня, т.т. 8 годин в день та 40 годин в тиждень.

Інтенсивність праці характеризує ступінь її напруженості і визначається кількістю фізичної і розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Підвищення інтенсивності праці також має свої межі, а саме: фізіологічні та психічні можливості людського організму. Нормальна інтенсивність праці – це коли витрати життєвої енергії людини на протязі робочого дня можна відновити до початку наступного робочого дня. Джерелом зростання продуктивності праці , що не має меж, є техніко-технологічне вдосконалення виробництва під дією НТП.

5.3. Методика визначення рівня продуктивності праці.

Для планування та аналізу рівня продуктивності праці використовують різні показники та методи вимірювання продуктивності праці. Для визначення рівня продуктивності праці використовують наступні показники:

1. Виробіток.

2. Трудомісткість.

Виробіток – кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу.

В залежності від того, в яких одиницях вимірюється обсяг виробленої продукції, розрізняють 2 методи визначення виробітку:

1. натуральний;

2. вартісний.

Натуральний метод застосовується тоді, коли обсяги продукції визначаються у натуральних одиницях (кг, шт., м). В цьому випадку, виробіток розраховується як відношення обсягу продукції до затрат праці, які пішли на виготовлення цього обсягу:

, тон/люд.-год.

Переваги натурального методу:

• натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку;

• натуральні показники не зазнають на собі вплив змін цін, структури робіт та інфляції процесів.

Недоліком використання натурального методу є неможливість його застосування у випадку, коли підприємство виготовляє різні види виробів чи надає різні види послуг.

Вартісний метод має свої показники, які більш універсальні і дозволяють оцінити рівень продуктивності праці при виробництві різнорідної продукції (робіт чи послуг). Вартісні показники зазнають на собі вплив матеріаломісткості продукції та фактора цін.

Вартісний виробіток визначається як відношення обсягу продукції в грошових одиницях до затрат праці або до одного середньоспискового працівника:

, грн./люд.-день , грн./люд.

Щоб позбутись впливу матеріаломісткості та фактору ціни, виробіток можна визначати по чистій продукції:

Трудомісткість – показник рівня продуктивності праці взаємо обернений до показника виробітку. Він характеризує рівень трудовитрат на виготовлення одиниці продукції:

, люд.-год/тон, кг

Він використовується в натуральному виді лише на підприємствах, які виготовляють один вид продукції.