1.2. Завдання вивчення курсу

Змістом дисципліни ЕП є:

1. Вивчення особливостей розвитку продуктивних сил підприємства та економічних законів ринкового середовища з метою їх використання у практичній діяльності.

2. Економічне обґрунтування та вибір найбільш ефективних проектних технологій та господарських рішень на основі багатоваріантності.

3. Удосконалення форм і методів економічної роботи на підприємстві з метою виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

1.3. Методи вивчення дисципліни

Метод - це сукупність засобів, прийомів та способів дослідження економічних явищ.

Методи дослідження поділяються на загальні і спеціальні.

Загальні методи ґрунтуються на об’єктних зонах розвитку суспільства, які розглядають усі види економічного явища не ізольовано, а в їх взаємозв’язку і розвитку.

Основним загальним методом є діалектичний матеріалізм. На основі загальних методів розробляються спеціальні:

• Статистичний – пов’язаний економічним аналізом масових статистичних даних Цей метод заснований на групуванні, кореляції , вибірковому спостереженні, побудові динамічних рядів та індексному аналізу.

• Розрахунково-конструктивний - використовується в плануванні при обґрунтуванні господарських рішень.

• Економіко-математичний – передбачає складання економічних моделей, економічних явищ, які дозволяють здійснити вибір оптимального варіанту управління виробництвом.

• Монографічний - використовується для вивчення досвіду окремих підприємств.

• Експериментальний - оснований на проведенні експерименту та вивченні результатів його проведення зі метою розробки конкретних пропозицій виробництву.

• Соціологічний – досліджує вплив зміни в економіці на соціальну поведінку людини. Він передбачає анкетування, опитування респондентів, теоретичну інтерпретацію.

Тема 2. Підприємство в ринкових умовах господарювання

1. Поняття про підприємство і основні напрямки його діяльності.

2. Види підприємств.

3. Виробнича і загальна структура підприємств

4. Виробнича програма підприємства: суть, показники і методика розробки.

2.1. Поняття про підприємство і основні напрямки його діяльності

Підприємство - це організаційно відокремлена та економічно самостійна первинна ланка народного господарства, самостійний статутний господарчий суб’єкт, який здійснює виробничу, комерційну і науково-дослідну діяльність з метою отримання прибутку.

Підприємство як юридична особа має такі ознаки:

1. Володіє відокремленим майном.

2. Має самостійний баланс.

3. Має розрахунковий та інші рахунки в банках.

4. Печатку зі своїм найменуванням.

5. Не відповідає по зобов’язаннях інших підприємств.

В ринкових умовах підприємство самостійно вирішує що, як і для кого виробляти продукцію (надавати послуги), самостійно планує свою виробничу діяльність, штатний розклад, обирає постачальників і ринки збуту продукції та самостійно розпоряджається доходами. Підприємство, створене за рішеннями власника майна або в результаті виділення зі складу діючого підприємства одного або декілька структурних підрозділів, набуває права юридичної особи з дня його реєстрації у раді народних депутатів за місцем знаходження і в своєму складі не може мати інших юридичних осіб. Держава регулює діяльність підприємства за допомогою економічних важелів і нормативів, до яких належать:

1. Податкове законодавство (ставки податків).

2. Кредитна політика ( кредити під інвестиційні проекти).

3. Валютне законодавство.

4. Митне законодавство.

5. Амортизаційна політика.

6. Екологічні нормативи (гранично допустима концентрація).

7. Обмеження кола (складу) витрат підприємства, які відшкодовуються за рахунок собівартості продукції та кола витрат, яки відшкодовуються за рахунок прибутку.

Місія підприємства – це головна мета його існування, яка полягає у виробництві продукції (наданні послуг) для задоволення потреб ринку та одержання максимально можливого прибутку.

Основні напрямки діяльності підприємства

1. Вивчення ринку товарів, що передбачає комплексне дослідження рівня конкурентоспроможності продукції вимог споживачів, методів формування попиту і каналів просування товару.

2. Інноваційна діяльність - це здійснення нових науково-технічних розробок, конструкторсько-технологічна підготовка виробництва та обґрунтування інвестиційних ресурсів (капіталовкладень) для впровадження нововведень.

3. Виробнича діяльність, яка передбачає обґрунтування випуску продукції згідно з потребами ринку, формування маркетингових програм для кожного окремого ринку і виду продуктивного забезпечення виробництва необхідними штатними ресурсами і узгодження (балансування) виробничої програми і виробничої потужності.

4. Комерційна – пов’язана з рекламою, безпосередньою організацією збута продукції, розвитком системи товарних бірж і економічним стимулюванням покупців.

5. Після продажний сервіс устаткування, гарантійне технічне обслуговування і ремонт побутової техніки та машин і обладнання.

До інтегрованих видів діяльності належать:

• економічна;

• соціальна.

Економічна діяльність охоплює стратегічне та поточне планування, облік і звітність ціноутворення, систему оплати праці, ресурсне забезпечення, зовнішньоекономічну діяльність та фінансову діяльність.

Соціальна діяльність пов’язана з підготовкою та підвищенням кваліфікації персоналу, соціальним захистом працівників та створенням належних умов праці та відпочинку .

Основними законодавчими актами, які визначають діяльність підприємства ,є:

1. Закон України „Про підприємства в Україні “ (27.03.91р.) – 7 розділів.

2. Статут підприємства.

3. Колективний договір.

Закон України „Про підприємства в Україні “:

1. Умови створення підприємства.

2. Формування майна.

3. Управління підприємством і самоврядування.

4. Напрямки господарської, економічної і соціальної діяльності.

5. Взаємовідносини підприємства з державою.

6. Умови ліквідації і реорганізації підприємства.

7. Загальні положення.

Статут підприємства – це певна сукупність правил, що регулюють діяльність підприємства та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарства. В системі чітко сформульовані:

1. Назва і місцезнаходження підприємства.

2. Власник або засновник.

3. Цілі діяльності.

4. Орган управління.

5. Джерела і порядок формування майна.

6. Умови реорганізації і ліквідації.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки та адміністрацією підприємства, яке використовує найману працю. Колективний договір визначає виробничі, економічні і трудові відносини з власником, умови оплати праці та соціального захисту працівників.