8.2. Класифікація витрат
Розрізняють:
Загальні (сукупні) витрати.
Витрати на одиницю продукції.
Загальні – витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.
Витрати на одиницю продукції – розраховуються як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серійно.
В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.
Оскільки витрати є функцією обсягу продукції, існує поняття граничних витрат.
Граничні витрати характеризують приріст витрат на одиницю приросту обсягу виробництва:
Граничні витрати використовують для обґрунтування доцільності зміни обсягу виробництва продукції.
ΔC – приріст загальних витрат;
ΔN – приріст обсягу продукції на одиницю її натурального виміру.
Сутнісна характеристика окремих видів витрат підприємства (схема)
Елементні витрати є структурно однорідними і первинними, вони мають єдиний економічний зміст. До них належать (П(С)БО №3 „Звіт про фінансові результати”):
матеріальні витрати;
витрати на оплату праці;
відрахування на соціальні заходи;
амортизація ОФ і нематеріальних активів;
інші витрати.
Комплексні витрати є різнорідними за складом і охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням процесів калькулювання продукції, т.т. за статтями витрат (це адміністративні витрати, загально виробничі, витрати на збут).
Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції. Їх загальна величина не залежить від кількості виробленої продукції.
Змінні – витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їхньому складі відокремлюють пропорційні та непропорційні витрати.
Прямі витрати – безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони м.б. прямо розраховані на фізичну одиницю виробу.
Непрямі витрати – не можна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції, оскільки вони пов’язані з виготовленням різних виробів (наприклад, зарплата обслуговуючого і управлінського персоналу, утримання та експлуатація ОЗ).
Співвідношення прямих і непрямих витрат залежить від рівня спеціалізації виробництва, його організаційної структури та методів обліку і нормування витрат.
Управління витратами – процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцем виникнення та постійний контроль і стимулювання їх зниження. Система управління витратами має такі функціональні підсистеми:
Виявлення чинників економії витрат ресурсів.
Нормування, планування, облік і аналіз витрат.
Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.
В процесі планування встановлюють граничні (допустимі) загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому на підприємствах. Порівняння фактичних витрат з плановими (кошторисами) дає змогу в процесі економічного аналізу оцінювати роботу окремих підрозділів щодо використання ресурсів, знаходити відхилення фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати їх зниження.