2. Особливості відмінкових закінчень іменників II відміни у родовому відмінку однини

Закінчення –а(-я) мають іменники, що означають:

1. Назви істот, куди входять назви людей, персонажів, тварин (директора, вчителя, мороза, вовка); назви чітко окреслених предметів і понять, тобто назви охоплюваних зором речей (ключа, дуба, коридора), частин тіла (пальця, лоба), днів тижня та місяців (понеділка, жовтня); різних мір довжини (метра, кілограма), наукові терміни (атома, суфікса).

2. Назви населених пунктів: Донецьк - Донецька, Київ - Києва; виняток становлять складні власні назви, в яких друга частина співзвучна з загальною назвою, що має закінчення - у, -ю: Красного Лиману, Часового Яру, Кам’яного Броду.

3. У назвах річок під наголосом виступають закінчення -а, -я, не під наголосом -у, -ю: Дніпра, Ірпеня, але Бугу, Інгулу.

4. Іноді, як виняток, і в назвах нечітко окреслених предметів трапляються закінчення -а, -я, найчастіше під наголосом: тягар - тягаря´, інвентар - інвентаря´, гопак - гопака´.

5. Деякі іменники залежно від свого значення можуть мати закінчення –а(-я) або закінчення –у(-ю): листопада (місяць) - листопаду (опадання листя); листа (писаний текст) і листу (збірне поняття); каменя (шматок породи) і каменю (матеріал); Алжира (місто) і Алжиру (країна).

Закінчення –у(-ю) мають іменники, що означають:

а) речовину, масу, матеріал: меду, воску, чаю ( але вівса, хліба );

б) абстрактні поняття, наукові течії: прогресу, ритму, класицизму;

в) назви почуттів, станів: гумору, гніву, смутку;

г) назви річок, країв, регіонів: Дунаю, Бугу; Донбасу, Уралу, Кавказу, Мадагаскару (але під наголосом –а(-я): Дніпра, Дінця);

д) назви установ, закладів та їх підрозділів: інституту, вокзалу, порту, цеху;

е) літературознавчі терміни: сюжету, роману, реалізму;

є) спортивні ігри, танці: хокею, баскетболу, вальсу, але гопака;

ж) плодові дерева та трав'янисті рослини: ренету, кальвілю, барвінку, очерету, (але вівса, проса);

з) складні іменники з єднальним голосним -о: рукопису, живопису.

і) назви явищ природи: вітру, морозу, снігу, туману.

3. Складні випадки правопису імен

Ім’я – це юридично зафіксоване слово, за допомогою якого (разом з формою по батькові та прізвищем) здійснюється індивідуалізація особи (юридичний термін – легалізація особи).

При виборі імені слід обов’язково перевірити за словниками, чи обрана форма імені є повною, а чи не зменшена, побутова, пестлива його форма, непридатна для офіційного найменування.

За певних обставин людина може бути позбавлена тих чи інших громадянських прав – на свободу, майно, громадянство й навіть життя, але й тоді право на ім’я за людиною зберігається.

Наші імена – категорія змінна. Одна епоха відходила, надходила інша, а з нею одна система найменувань поступалася місцем перед іншою. І не лише у нас, а й у кожного народу існує своя специфіка найменувань, пов’язана з його історією, культурою, традиціями, віруваннями, і з цим не можна не рахуватися.

Значний вплив на формування українських імен мала жива народна розмовна мова. Тому сучасна літературна мова має можливість користуватися значною кількістю імен, серед яких – як рівноправні, офіційні імена – є й колишні розмовні варіанти імен із церковного календаря. Так, цілком рівноправні Антон й Антін; Олександра, Олеся й Леся; Ксенія й Оксана; Ірина, Ярина, Орина й Орися.

Наявність двох, а то й кількох варіантів офіційних імен може створити враження, що ці форми імен, а також неофіційні, розмовно-побутові їх форми начебто зливаються, не розрізняються. Проте насправді це не так. Ці два типи імен слід чітко розрізняти уже при реєстрації імені дитини, звернувшись до словників. Можна вибрати, наприклад, між іменами Ганна й Анна, але офіційним іменем не може бути ні Анюта, ні Нюся, ні Нюра, ні Аня.

При перекладі російських імен типу Татьяна, Ульяна, Наталья, Касьян, Севастьян, Емельян м'який знак не зберігається: Тетяна, Уляна, Наталя (Наталія), Касян, Севастян, Омелян, крім прізвищ, утворених від цих імен (Касьянов, Севастьянов, Татьяничев, Ульянов, Ємельянчик, Ємельянов, але Омелянович, Омельяненко, бо вони утворені від українських варіантів імен).

Зберігається подвоєний приголосний у жіночих іменах типу Ганна, Інна, Нонна, Жанна, Елла, Алла, Васса і т.д., але не зберігається подвоєння в українських особових іменах чоловічого роду візантійського походження: Аввакум – Абакум (Авакум), Иннокентий – Інокентій, Ипполит – Іполит, Каллистрат – Калістрат, крім прізвищ, утворених від цих імен (Аввакумов, Каллістратов, Іпполитов).

УВАГА! Зберігається подвоєння приголосних у чоловічому імені Геннадій.