7. М’який знак і апостроф у словах слов’янського походження

М`який знак пишеться:

- для пом`якшення приголосних у кінці складу: гляньте, тінь, осінь;

- для пом`якшення приголосних перед о: сьомий, трьох, сьогодні;

- у суфіксах –ськ(ий-), цьк(ий-), -зьк(ий-): український, європейський;

- у суфіксах –еньк-,-оньк-,-есеньк-,-ісіньк-,-юсіньк-: легенько, маленько, самісінька;

- після м`якого звука [л] перед наступним м`яким: читальня, стільця;

- у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь, виносьте;

- у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, читають, пишуть.

М`який знак не пишеться:

- у кінці складу після букв, що позначають губні та шиплячі звуки: голуб, сім, степ, ніч (іменники); ріж, їж, ріжте ( форми дієслова);

- після р у кінці складу: Харків, писар, гіркий ( але Горький);

- між приголосними, якщо перший пом`якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість;

- у буквосполученнях нш, нж, нч,нщ: тонший, менший, кінчик;

- між подовженими м`якими приголосними: сіллю(солью), міддю (медью).

Українська мова має специфічний знак – апостроф (’). Він використовується для передачі твердої роздільної вимови приголосних, що не зливаються з наступними звуками: б`ють, м`яч, в`юн.

У російській мові в аналогічних випадках вживається твердий роздільний знак Ъ.

Апостроф ставиться:

- після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї: дев`ять, п`ять, торф`яний;

- після префіксів, що закінчуються на приголосний, перед я, ю, є, ї: від`їзд, з`єднати, без`ядерний, але безіменний, загітувати, зекономити;

- у складних словах, перша частина яких закінчується на приголосний, а друга починається на я, ю, є, ї: двох'ярусний, пів`яблука;

- після р перед я, ю, є, ї: подвір'я, матір`ю, кар`єра, але ряд, крюк, Рєпін (відбувається пом’якшення попереднього приголосного [р’а], [р’е], [р’у])

- у словах Лук`ян і похідних від нього: Лук'янов, Лук'янівка.

Апостроф не ставиться:

Коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.

7. М`який знак, апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних б, п, м, ф, в, шиплячих ж,ч,ш, задньоз`язкових г, к, х та р: інтерв'ю, миш'як, кар'єра, Монтеск'є, Руж'є;

• після префікса, який закінчується на приголосний: ад'юнкт (аспірант військового закладу), ін'єкція, кон'юнктура.

Апостроф не ставиться:

• перед йо: курйоз, серйозний;

• коли я,ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед [а], [у]: бюджет, бюро, рюкзак, Гюго, Мюллер.

М'який знак у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н :

• перед я, ю, є, ї, йо: конферансьє, ательє, мільярд, мiльйон;

• відповідно до вимови після л перед приголосними: фільм, Нельсон, але залп, катафалк;

• відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Базель, але бал.

М'який знак не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом'якшеного приголосного перед [а],[у]: малярія, нюанс, ілюзія, Дюма.