Тема 1 правопис голосних. М’який знак. Апостроф

1. Чергування голосних звуків ( загальна характеристика).

2. Правопис ненаголошених е та и в корені слова.

3. Ненаголошені е та и в префіксах і суфіксах слів.

4. Розрізнення е та и в закінченнях дієслів.

5. е, и в складному майбутньому часі дієслова.

6. Написання букв і, ї, и у словах іншомовного походження.

7. М`який знак, апостроф у словах слов’янського походження

8. М`який знак, апостроф у словах іншомовного походження.

1.Чергування голосних звуків

До специфічних випадків чергування голосних звуків належать:

1. Чергування о, е з і:

вози- віз

о,е- у відкритому складі, і – у закритому

село- сіл

1. – о, е - з нулем звука:

садок – садка

кінець - кінця при зміні слова о,е в суфіксі випадає

Чергування о, е з нулем звука є результатом давніх фонетичних процесів, пов`язаних зі змінами так званих редукованих, тобто дуже коротких голосних ъ, ь (йор, єр). У давньоруській мові редуковані голосні ъ, ь наближались до голосних о, е, але ступінь цієї наближеності був неоднаковий у слабких і сильних позиціях. У XII ст. редуковані голосні, що були в сильній позиції, прояснилися в голосні о, е, а ті, що були в слабких - занепали. В одній і тій самій морфемі редуковані голосні, залежно від форми слова, могли бути то в сильній, то в слабкій позиції. Це привело до виникнення чергування о, е з нулем звука:

Давньоруська мова: Українська мова:

замькъ - замъка замок- замка

сънъ – съну сон – сну

3. Чергування е з о після шиплячих:

женити – жонатий; шести –- шостий; чотири –- четвертий;

4. Чергування о з а: ломити –- ламати.

Це чергування відбувається в коренях дієслів, змінюючи їх значення. Дієслова з о позначають одноразову, закінчену дію, дієслова з а – повторювану, багаторазову дію: гонити - ганяти, допомогти - допомагати. Але більшість дієслів має кореневий о, що не чергується з а: вимовити –- вимовляти; простити – прощати.

5. Чергування е з і теж відбувається в коренях дієслів, змінюючи їх значення: е виступає в префіксних морфемах дієслів доконаного виду: вигребти - вигрібати; викоренити - викорінювати; пекти - випікати; і – у словах недоконаного виду.

6. Чергування е з и виникло ще в дослов'янський час і було пов'язане зі змінами наголосу: під наголосом було е, яке в ненаголошеній позиції змінюється на о. У слов'ян це чергування набуло граматичного значення: у дієсловах на означення нетривалої, одноразової дії маємо е (нести, везти), а в дієсловах на означення тривалої, повторної дії – о. Це чергування спостерігається і в похідних формах: нести – ношу.

Чергування у-в, і-й, з-із-зі (зо), називається позиційним, бо вживаються звуки та відповідні їм літери стосовно позиції, яку займають між іншими.

7. Чергування у - в.

В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префікси, у-, в- у словах.

У вживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) Між приголосними: Наш учитель. Десь у хлібах кричав перепел.

б) На початку речення перед приголосним: Увійшли до хати. У лісі стояв гамір, пахло квітами.

в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв: Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.

г) Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапкою, перед приголосним: Це було …у Києві. Стоїть на видноколі мати - у неї вчись ( Б.Олійник ).

В вживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: Прочитала в оголошенні. Була в Одесі.

б) На початку речення перед голосними: В його очах світилася надія.

в) Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв): Пішли в парк. Кинулися врозтіч.

у - в не чергуються:

а) у словах, що вживаються тільки з в або у: вдача – удача; вклад – уклад; вступ – уступ;

б) у власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Удовиченко, ультиматум, ( у художніх творах поряд із звичайною формою слова Україна іноді вживається Вкраїна).

8. Чергування і - й.

Сполучник і та початковий ненаголошений і в ряді випадків чергуються з й у тих же позиціях, що й у – в.

І вживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хати. – І я в сивині, як у сні Д. Павличко);

б) на початку речення: І сьогодні ще стояла спека…;

й уживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) між голосними: Вулицею йшли Ольга й Андрій;

б) після голосного перед приголосним: На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки. ( Я.Щоголів ).

Так само чергуються початковий ненаголошений і з й у словах: імення-ймення, імовірний - ймовірний, іти - йти, ітися - йтися (ідеться ­- йдеться).

і – й не чергуються:

а) при зіставленні понять: дні і ночі; батьки і діти; війна і мир;

б) перед словом, що починається на й, э, ї, ю, я : Ольга і Йосип - друзі; Куди, для чого, хто і як? ( М.Рильський );

в) на початку речення: І раптом майнула людська тінь.

9. Чергування з – із – зі (зо). Варіанти цих прийменників ґрунтуються на тій же підставі, що й в - у, і – й.

з – вживається:

а) перед голосним на початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова: З одним рибалкою він дуже подружився. ( Глібов );

б) перед приголосними ( крім с,ш ), рідше - сполученням приголосних на початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення: Плугатарі з плугами йдуть. ( Т.Г. Шевченко ). З її приїздом щось змінилося. (Л.Українка).

із - вживається переважно із шиплячими та свистячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (… разом із сходом сонця; із шовку; із стріх);

зі - вживається в основному перед з, с, ш, щ (зі столу, зі зброєю, зі Сходу).

зо - як фонетичний варіант прийменника зі завжди виступає при прислівниках два, три: зо дві сотні; може виступати й при займеннику МНОЮ: зі(зо) мною, але тільки зі Львова.

10. Чергування е з и в коренях слів.

Ненаголошені [е] та [и] у вимові звучать нечітко [се^ило], [ле^игкий], а іноді таке явище спостерігається внаслідок чергування цих звуків. Причому, наголосом перевірити написання таких слів неможливо. Тому слід пам’ятати, що чергування е з и відбувається у небагатьох дієслівних коренях, якщо з’являється суфікс -а-, тоді буквосполучення -ер- переходить в

-ира-: беру – збирати, простерти – простирати, вмерти – вмирати, сперти – спирати, дерти – здирати, жерти – пожирати.

Подібне чергування [е] з [и] відбувається також у словах: стелити – застилати, клену – проклинати.