Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Deyneka_V.M.Ukrayinska_mova._.doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
13.11.2019
Размер:
673.28 Кб
Скачать

Завдання з розвитку мовлення

Текст № 1.

ДОНЕЦКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ЭКОНОМИКИ И ТОРГОВЛИ ИМ. М. И. ТУГАН-БАРАНОВСКОГО

Завдання:

  1. Прочитайте текст.

  2. Користуючись словником, зробіть усний переклад на українську мову.

  3. Cкладіть план тексту.

  4. Напишіть переказ українською мовою.

  5. Підготуйте усне повідомлення на тему “Мій університет”.

Донецкий государственный университет экономики и торговли им. М.И. Туган-Барановского — одно из старейших высших учебных заведений Украины. Начало его 85-летней истории в далеком 1919 году положил знаменитый ученый-экономист международного уровня профессор Михаил Иванович Туган-Барановский, которому принадлежит авторство концепции коммерческого вуза.

Сегодня, будучи вузом четвертого уровня аккредитации, ДонГУЭТ является крупнейшим учебно-методическим центром образования в области экономики и торговли. Университет широко известен не только в Украине, но и за ее пределами — в ближнем и дальнем зарубежье.

Одной из приоритетных целей экономической политики, направленной на повышение уровня жизни, а значит и эффективности национальной экономики в целом, является развитие и совершенствование системы образования. Донецкий государственный университет экономики и торговли — это современное учебно-научное учреждение с высококвалифицированным профессорско-преподавательским коллективом. Центральная задача, стоящая перед университетом сегодня, — обеспечение качества подготовки не просто хороших и востребованных специалистов, но профессионалов, способных мгновенно реагировать на изменяющиеся экономические условия, решать нестандартные проблемы, выделять приоритеты, воспринимать новации, готовых принимать правильные решения. Ведущую роль в развитии подобных навыков у выпускников ДонГУЭТа играют методика и уровень преподавания, использование эффективных новейших методов обучения, современные компьютерные технологии, международный опыт высшего образования.

К слову, университет одним из первых в Украине начал и сегодня ведет активную международную деятельность. Вот уже почти десятилетие, с 1995 года, вуз участвует в выполнении совместных европейских проектов как в рамках международной образовательной программы, финансируемой фондом TEMPUS/ТACIS, так и под эгидой британского правительства (REAP). Итогом сотрудничества с иностранными партнерами из пятнадцати стран Западной Европы и Америки стало открытие новых специальностей, переподготовка преподавателей и основательный пересмотр всей учебно-методической базы вуза.

Выпускники ДонГУЭТа успешно работают как в Украине, так и за ее пределами, занимая руководящие посты в сферах торговли, бизнеса, в государственных и правительственных организациях, а также в финансовых, налоговых, контрольно-ревизионных и других службах государственного и местного уровней.

В результате усилий многих поколений ученых в ДонГУЭТе создан ряд широко известных научных школ в области экономики, торговли и пищевых технологий. Научные исследования профессорско-преподавательского состава ДонГУЭТа всегда были и остаются нацеленными на разработку приоритетных научных направлений, определенных концепцией развития науки в университете и в Украине в целом.

Сегодняшний ДонГУЭТ, с его организационной структурой, отношениями подчинения, многогранностью сфер интересов вуза, — это поистине мини-государство. История его развития и становления не только интересна, но и драматична: на своем пути вуз преодолел массу препятствий, пережил несколько реорганизаций, смен названия и даже места «прописки». Рождение учебного заведения произошло в Киеве, затем имел место 30-летний «харьковский период», и только в 1960 году тогда еще институт советской торговли, ДонГУЭТ навсегда переехал в Донецк (Сталино). Собственно, именно в Донецке сформировалось то пронизанное общими идеями сообщество творческих ученых, тот коллектив единомышленников, который и сделал институт университетом — ведущим, авторитетнейшим и признанным вузом страны.

Во все времена студенты ДонГУЭТа всегда гордились своей «альма-матер». Высочайшего уровня знания, подтвержденные уникальными практическими занятиями, насыщенная внеучебная жизнь плюс имидж выпускника «донецкого торгового» дают все основания рассчитывать на успешную карьеру, престижную работу и уверенность в будущем. Для многих и сегодня слова «я — выпускник ДИСТа» (Донецкого института советской торговли) звучат как пароль, как девиз посвященных. Ежегодно к когорте выпускников выдающегося вуза присоединяются несколько тысяч молодых профессионалов. Одновременно их места в аудиториях, лабораториях и общежитиях занимает новое поколение студентов, которые спустя пять лет, также покинут эти стены, получив один из самых котируемых в Украине дипломов – диплом об окончании Донецкого государственного университета экономики и торговли имени М.И. Туган-Барановского.

За время существования ДонГУЭТ подготовил более 70 тысяч профессионалов высочайшего класса. В настоящее время в Донецком государственном университете экономики и торговли обучаются около 12 тысяч студентов по 11 специальностям на дневной и заочной формах обучения. В состав университета входят также Докучаевский, Краматорский, Мариупольский и Шахтерский техникумы, учебные центры в Симферополе, Кривом Роге, учебно-консультационный центр в Мариуполе и экономико-технологический факультет в Севастополе. Подготовку специалистов в ДонГУЭТе ведут более 300 академиков, докторов наук, профессоров, кандидатов наук, доцентов, которые работают на 24 кафедрах, 14 из которых — выпускающие. Университет готовит специалистов по следующим образовательно-квалификационным уровням: младший специалист (в техникумах), бакалавр, специалист и магистр. Кроме того, в университете проводится подготовка ученых по 4 научным специальностям в докторантуре и по 11 в аспирантуре.

В 1970 году за успехи в подготовке специалистов и в связи с 50-летием со дня основания университет (тогда институт) награжден Грамотой Президиума Верховного Совета Украины. В 2002 году университет стал победителем в Международном академическом рейтинге «Золота Фортуна». За выдающиеся заслуги и высокий профессионализм в сфере образования, внедрение новых методик, форм, концепций и технологий в образовательный процесс ДонГУЭТ награжден серебряной медалью «10 років незалежності України». Университет также награждён высшей наградой Международной кадровой академии — знаком «Орден Пошани».

Текст № 2.

МИХАЙЛО ІВАНОВИЧ ТУГАН-БАРАНОВСЬКИЙ – СЛАВЕТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІСТ, ДЕРЖАВНИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ

Завдання:

  1. Уважно прочитайте текст.

  2. Складіть тези до тексту.

Примітка. Тези – коротко сформульовані основні положення (статті, доповіді, повідомлення тощо), які вбирають суть висловленого. Тези можуть бути складені у вигляді авторських висловлювань із тексту або формулювань основних положень власними словами. Правила складання тез: а) прочитайте текст, визначте його основну думку; б) поділіть текст на смислові частини, визначте всі мікротеми; в) сформулюйте пункти плану, логічно пов'яжіть їх між собою; г) сприймаючи текстову інформацію, намагайтеся чітко уявити, що є важливим для автора, а що для вас – як читача; ґ) виберіть для тез основні ідеї та положення, відділивши важливі деталі від подробиць, запишіть їх словами автора або власними словами, розмістивши в певній послідовності; д) керуйтеся найголовнішим принципом нотування чужого тексту – не допускайте перекручень змісту.

3. Підготуйте усне повідомлення на одну з тем: “Родина М.І.Туган-Барановського”, “Студентські роки майбутнього економіста”, “Політичні погляди М.І.Туган-Барановського”, “М.І.Туган-Барановський – учений-економіст”, “Державна і громадська діяльність М.І.Туган-Барановського ”, “М.І.Туган-Барановський – засновник ДонДУЕТУ”.

Михайло Іванович Туган-Барановський по праву вважається одним із найбільш світлих розумів початку ХХ століття. Людина енциклопедичних знань, він вільно володів п'ятьма європейськими мовами. економіст, соціолог, політолог, правознавець і, значною мірою, літератор, М. І. Туган-Барановський прожив усього 54 роки.

Михайло Іванович народився 8 січня 1865 року в родині відставного штаб-ротмістра гусарського полку, що належав до стародавнього роду польських татар. Відповідно до сімейної легенди, проводиреві татарської кінноти Туган-беку якось сподобалася польська князівна Розалія Барановська. Свою згоду вийти заміж за Тугана князівна «обміняла» на голову німецького маршала, що він нібито і зробив під час битви під Грюнвальдом у 1410 році.

Кілька століть Тугани знаходилися на службі в польських королів. Згадування про князя Тугана зустрічається в баладі Адама Міцкевича «Світязь». Надалі представники прізвища активно брали участь у польських повстаннях 1830 і 1863 року. Особливо прославився дід Михайла Івановича, якого прозвали Туган-чортом. Батько ж майбутнього вченого був у дружніх стосунках з Купріним, який вивів Івана Яковича (Ібрагима Якубовича) в образі генерала Аносова в «Гранатовому браслеті».

Зовні дуже імпозантний, високий, ротмістр гусарського полку Іван Туган-Барановський за молоду частенько шокував шляхетну публіку. Будучи завзятим гравцем, він програв успадковані від батька два маєтки. Оженився теж істинно по-гусарськи, викравши уночі дочку заможних литовських поміщиків Ганну Монтвіж-Монтвід.

Крім Михайла, у родині народилися ще троє дітей: дві дочки і син. Олена і Людмила згодом склали вдалі партії, Микола також успішно просувався по службі – став сенатором, дослуживши до посади товариша міністра шляхів сполучення і керівника Імператорської канцелярії.

І зовсім іншим виявилося життя Михайла. Він з'явився на світ в селі Солонівка (Солониківка) Куп'янського повіту Харківської губернії. Закінчивши гімназію, в 1883 року він вступив до петербурзького університету на відділення фізико-математичного факультету. Його однокурсником і товаришем був Олександр Ульянов, політичні погляди якого Туган-Барановський цілком поділяв. Саме тоді Михайло, беручи участь у студентському антиурядовому русі, уперше потрапив у поле зору царської поліції. За організацію панахиди з нагоди 25 річниці смерті Добролюбова Туган-Барановський був відправлений у Будинок попереднього ув’язнення й потім висланий у Харківську губернію за місцем проживання батьків. Біографи вченого відзначають, що саме ця обставина врятувала Михайла Івановича від участі в замаху на царя разом з Олександром Ульяновим і, відповідно, від страти. «Висилка врятувала мені життя», — зазначав він згодом, хоча наслідки вчинку своїх товаришів М. Туган-Барановський, здається, зазнав до кінця своїх днів.

Але опинившись у провінційному Харкові, молодий чоловік не став «благонадійним», продовжуючи, як говориться в збережених повідомленнях спостерігачів, «спілкуватися з особами політично неблагонадійними». Незважаючи на це, Івану Яковичу вдалося через Міністерство внутрішніх справ виклопотати для сина дозвіл продовжити навчання в Харківському імператорському університеті. У 1889 році М. І. Туган-Барановський закінчив одночасно два факультети: природничий і юридичний (курс якого він склав екстерном, підготувавшись за 3 місяці). Одна з дипломних робіт, підготовлена на фізико-математичному факультеті, мала назву «Явища гідризму у тварин», а для одержання юридичного диплома М. Туган-Барановський підготував працю під назвою «Причини цінності». Вважається, що саме в той момент він серйозно захопився політекономією.

У наступному році, перебуваючи в Парижі, прямо на Ейфелевій вежі Михайло познайомився зі своєю майбутньою дружиною - Лідією Давидовою, названою дочкою директора петербурзької консерваторії і гімназичною подругою Надії Крупської.

Шлюб приніс Михайлові щастя. Дружина поділяла його погляди, була настільки ж натурою творчою, розумною, освіченою, прогресивною. Однак на десятому році спільного життя Лідія Карлівна померла від анемії. Смерть вірної супутниці стала настільки сильним ударом для Туган-Барановського, що він, як свідчать спогади друзів, навіть хотів покінчити з власним життям. Адже саме Лідія Карлівна надихала його на творчі пошуки, і саме 90-і роки XIX століття виявилися надзвичайно вдалими для молодого вченого в плані вибору наукового шляху.

Як зазначають біографи Туган-Барановського, він був ученим інтуїтивного складу, суб'єктивною й індивідуальною людиною, що «не завжди міг зрозуміти логіку власної думки, пояснити свої пророцтва й концепції, але часто, проте, його осяяння справджувались». Зокрема, він передбачив (ґрунтуючись на наукових методах) початок першої світової війни, промислові кризи в США, Німеччині, революцію в Росії.

Періодично, протягом усього життя, Михайло Іванович, використовуючи свою природничо-наукову освіту, звертався до проблем старіння організму, питань життя і смерті. І все-таки головною справою його життя стали дослідження в галузі політекономії та гуманітарних наук. Тут на нього величезний вплив справив «Капітал» Карла Маркса, усі три томи якого Туган-Барановський опрацював, зрозуміло, в оригіналі.

У середині 90-х років Михайло Туган-Барановський разом зі своїм товаришем і однодумцем Петром Струве щиро і беззастережно вірили в марксизм і його творчу силу.

Утім, як випливає з інших джерел, Туган-Барановський, незважаючи на відверте захоплення марксизмом, розділяв далеко не всі його погляди. У зв'язку з цим він ні на день не припиняв власні пошуки найбільш досконалої моделі соціалістичної організації суспільства.

Першою великою роботою Туган-Барановського, що принесла йому світову популярність, стала книга «Промислові кризи у сучасній Англії», яку він захистив в 1894 році в Московському університеті як магістерську дисертацію. Після видання цієї книги він став відомою фігурою серед університетської і взагалі столичної інтелігенції. Одночасно посилилося і поліцейське спостереження за активним молодим ученим. Так, в одному з повідомлень петербурзькому градоначальнику говорилося про те, що «зайнята подружжям Туган-Барановськими дача в Шувалові служить пунктом для Деякий час саме Туган і Струве вважалися «ватажками» у суперечках марксистів і народників, однак уже до кінця 90-х років М. І. Туган-Барановський впевнено й усвідомлено відходив від марксизму. Зокрема, він відмовляється від використання марксистських термінів, замість «виробничих сил» говорить про «матеріальні умови», «виробничі відносини» замінює «господарськими», «надбудову» трактує як «соціальне середовище» і т.д.

У 1898 році вчений закінчив свою велику роботу «Російська фабрика» і тоді ж захистив її як докторську дисертацію в Московському державному університеті. Це по-справжньому фундаментальне дослідження зіграло величезну роль у спростуванні народницьких ідей. Багатьма сучасниками Туган-Барановського воно було оцінене як «куди більш цікаве», ніж книга В. І. Леніна «Розвиток капіталізму в Росії». Важливо, що на написання цієї праці в Михайла Івановича пішло всього 4 роки, тоді як навіть сьогодні тільки на добір матеріалу треба було б як мінімум десятиліття.

Сам захист мав величезне суспільно-політичне значення, інтерес до нього виявив і Володимир Ленін, що знаходився в той момент на засланні. Трохи пізніше М. Туган-Барановський, П. Струве і В. Ленін одночасно публікувалися в журналі «Новое слово», а потім у журналі «Начало».

Ще в 1895 році, після захисту магістерської дисертації, М. Туган-Барановський став приват-доцентом Петербурзького університету. Сучасники згадують, що він, як магніт, притягував до себе студентів, у зв'язку з чим нажив собі ворогів у середовищі маститих колег (у той час зарплата викладача прямо залежала від його популярності в студентському середовищі, а приват-доцентові Туган-Барановському вдавалося збирати в аудиторіях куди більше студентів, ніж деяким професорам). Не випадково на посаді професора в Петербурзі Михайло Іванович так і не був затверджений.

У 1898 році через ту ж саму «політичну неблагонадійність» і завдяки підступу наукових недоброзичливців Туган-Барановського позбавили права викладати в столиці, і він оселився в селі Лохвиці Полтавської губернії, де одружився вдруге з дочкою місцевого проводиря дворянства - Ольгою Русиновою. Там він жив до 1905 року, там же з'явилися на світ його син і дочка. На Полтавщині вчений захопився аграрними проблемами, проповідуючи безгрошове наділення селян землею.

Починаючи з 1905 року його життя ввійшло у нове русло. Час від часу він читав лекції в Петербурзьких вузах (винятково в актових залах, інші аудиторії не вміщували всіх бажаючих його слухати), а з 1911 року нарешті (хоча й не надовго) оселився в Петербурзі.

Під час першої світової війни Михайло Іванович, як практикуючий економіст, починав небезуспішні спроби прорахувати промисловий і військовий потенціал Росії. У той же час не припиняв теоретичну роботу. У 1916 році побачила світ одна з його головних праць — «Социальные основы кооперации». Будучи супротивником централізованої державної економіки, він вважав, що саме кооперація є оптимальним засобом поєднання господарської ініціативи із суспільними потребами. У 1918 році під час установчих зборів Центрального Українського кооперативного комітету пролунала доповідь Михайла Івановича Туган-Барановського, результатом якої стало ухвалення рішення про відкриття в Києві Київського кооперативного інституту. Однак утілити це рішення в життя вдалося лише після звільнення міста від військ генерала Денікіна — через рік після раптової смерті вченого.

Як зазначають біографи, лютневу революцію 1917 року Туган-Барановський зустрів із захопленням. У цей же час вчений опублікував роботу «Соціалізм як позитивне вчення», у якій фактично виклав план НЕПу. Є думка, що саме ним після безлічі невдалих економічних експериментів і скористався Ленін у 1921 році.

Цікаво, що в період між двома революціями Туган-Барановський одержав дві аналогічні пропозиції політичного плану: голова кримсько-татарського Курултаю Джавар Сайдамет і представник Української Центральної Ради Симон Петлюра запропонували йому управляти фінансами. І хоча фамільні корені, здавалося б, давали йому всі підстави прийняти пропозицію татар, Михайло Іванович як щирий патріот віддав перевагу Україні, з якою було пов'язане все його життя.

Отже, із серпня 1917 по січень 1918 року М. Туган-Барановський був міністром фінансів Центральної Ради. Але, судячи з уривків його спогадів, ця робота просувалася важко (справа в тім, що банкіри, до яких від імені уряду звертався міністр фінансів, пропонували кредити саме Туган-Барановському, а ніяк не урядові).

Після падіння Ради Михайло Іванович фактично відійшов від політичної діяльності і одержав кафедру в Київському університеті, став деканом юридичного факультету, займався створенням Української академії наук. Одночасно вчений очолював Центральний кооперативний український комітет і Українське наукове товариство економістів. Він також редагував журнал «Українська кооперація» і очолював журнал «Вісник кооперації». Розуміючи необхідність підготовки кваліфікованих кадрів для кооперації, М.І.Туган-Барановський працює над розробкою концепції вищої кооперативної освіти і створює програму кооперативного інституту.

Очолюючи українську фінансову місію як радник з економічних питань, 8 січня 1919 року Михайло Іванович виїхав у Париж у складі делегації Директорії Української народної Республіки. По дорозі у Францію, неподалік від Одеси, М. І. Туган-Барановський помер у поїзді від приступу стенокардії.

Він помер у день свого народження. А через рік, 1 січня 1920 року завдяки зусиллям і коштам української кооперації, в Києві був заснований Кооперативний інститут імені професора М. І. Туган-Барановського.

Текст №3.

В ЧЁМ СУТЬ БОЛОНСКОГО ПРОЦЕССА?

Завдання:

  1. Прочитайте текст.

  2. Користуючись словником, зробіть усний переклад на українську мову.

  3. Cкладіть план тексту.

  4. Перекажіть українською мовою, користуючись планом.

  5. Підготуйте усне повідомлення на тему “Принципи Болонського процесу”.

В последние десятилетия процессы глобализации охватывают всё больше сфер жизни, в том числе и сферу образования. 18-19 июля 1999 года в Болонье (Италия) собрались министры образования стран Западной Европы и подписали совместное заявление, которое стало началом так называемого Болонского процесса. В соответствии с этим документом, Европейский Союз провозгласил о своих намерениях инициировать общеевропейскую реформу образования.

Таким образом, уже более пяти лет европейское образовательное сообщество живет под знаком Болонского процесса. Его цель - формирование общеевропейской системы образования, основанной на общих фундаментальных принципах. В контексте евроинтеграции для Украины этот вопрос также актуален.

В чем же суть Болонского процесса? Чтобы понять это, рассмотрим принципы Болонского процесса.

Двуцикловое обучение. Предлагается ввести два цикла обучения. Продолжительность учебы на первом цикле должна быть не меньше трех и не больше четырех лет. За это время студент получает первую академическую степень – степень бакалавра. Второй цикл предусматривает получение степени магистра (через год-два после первой степени) и/или докторской степени (при условии общей продолжительности обучения 7-8 лет).

Кредитная система. Во всех национальных системах образования предлагается внедрять систему учета трудоемкости учебной работы в кредитах. За основу предлагается брать ECTS – европейскую систему кредита учетных единиц трудоемкости.

Контроль качества образования. Предусматривается организация аккредитационных агентств, независимых от национальных правительств и международных организаций. Оценка будет базироваться не на продолжительности или содержании обучения, а на тех знаниях, умениях и навыках, которые получили выпускники. Одновременно с этим будут установлены стандарты транснационального образования.

Расширение мобильности. Предполагается, что благодаря Болонскому процессу студенты получат больше возможностей для обучения за границей. То же можно сказать и в отношении преподавательского состава, что, по мнению авторов системы, поможет обмену опытом. Предусматривается также изменение национальных законодательных актов в сфере трудоустройства иностранцев.

Трудоустройство выпускников. Важнейшим положением Болонского процесса является ориентация высших учебных заведений на конечный результат: знания и умения выпускников должны быть применены, а значит, практически использованы на пользу всей Европы. Академические степени и другие квалификации должны быть затребованы европейским рынком труда, а профессиональное признание квалификаций должно быть упрощено. Для обеспечения признания квалификаций планируется повсеместное использование Вкладыша к диплому, который рекомендован ЮНЕСКО.

Обеспечение привлекательности европейского образования. Одним из главных заданий, которое должно быть решено в рамках Болонского процесса, является привлечение в Европу студентов из других регионов мира. Считается, что введение общеевропейской системы гарантии качества образования, кредитной накопительной системы, доступных квалификаций и т.д. будет способствовать повышению интереса европейцев и других граждан к высшему образованию.

Болонская декларация – это не директивный, обязательный для исполнения закон, а это, рамочный документ, определяющий, прежде всего, процесс, направленный на формирование единого европейского образовательного пространства путем интенсивных, совместных переговоров, взаимных консультаций и обсуждений министрами образования стран Европы, где решение основных задач должно быть выполнено к 2010 году.

Текст №4

ЧТО ТАКОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫЕ КРЕДИТЫ ECTS?

Завдання:

  1. Прочитайте текст.

  2. Користуючись словником, зробіть усний переклад на українську мову.

  3. Напишіть переказ тексту українською мовою.

Система кредитов ECTS (European Credit Transfer System) была разработана в 1997 году. Она призвана обеспечить способ измерения и сравнения результатов обучения при переходе от одного вуза в другой и облегчить доступ к зарубежным учебным планам.

ECTS-кредит представляет собой численное значение нагрузки студента в освоении той или иной образовательной программы. Кредит отражает объем необходимой работы над каждым курсом относительно к общему объему работы для завершения полного годового академического обучения в вузе, то есть лекции, практические работы, семинары, самостоятельная работа (в лаборатории, библиотеке или дома), а также экзамены или другие формы контроля знаний. ECTS-кредиты скорее относительные, чем абсолютные величины нагрузки студента. Они показывают, какую часть годовой нагрузки (трудоемкости) данный курс составляет в общевузовской или факультетской шкале кредитов. В системе ECTS 60 кредитов соответствуют одному году обучения (в терминах трудоемкости); 30 кредитов – полгода обучения (семестр), 20 кредитов – триместру обучения.