2. Правопис ненаголошених е та и в корені слова

Е завжди пишеться:

а) У групах -ере-, -еле-: берег, серед, шелест.

б) Коли е при зміні слова випадає: вітер - вітру, мітел - мітла, хлопець – хлопця.

в) Пишемо е, якщо при змінюванні неясний звук чергується з [і] : осені бо осінь, каменя бо камінь.

Але на межі кореня і суфікса може бути сполучення -ери-,-ели-: меливо (мел+иво), великий (вел+икий).

И пишеться:

а) У ряді слів у групах -ри-, -ли- між приголосними у відкритих складах: гриміти, бриніти, глитати; інколи ненаголошений и в групах -ри-, -ли- можна перевірити наголосом: кришити (кри΄хта, кри΄шка), тримати (стри΄мувати).

б) В кількох дієслівних коренях, коли ненаголошений [и] випадає: згинати бо зігну, відтинати бо відітну, засинати бо засну.

3. Ненаголошені е та и в префіксах і суфіках слів

Ненаголошені е та и в префіксах

У написанні е, и в більшості префіксів труднощів не виникає, за винятком префіксів пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать однаково:

а) Префікс пре - вказує на перебільшену ознаку і пишеться в основному в прикметниках, а також в прислівниках та іменниках, похідних від них: предобрий, премудро, препоганий, премудрість.

Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах: презирство, преподобний, престол і похідних від них.

б) Е пишеться у префіксах без-, не-, пе-, ре-, перед-, пре-, серед-: перебільшення, недописане, безмовний.

Треба мати на увазі, що пре- виступає на початку ряду іншомовних слів, у яких в українській мові цей префікс не виділяється: преамбула, президент, престиж, претендент, претензія, преферанс.

в) В усіх інших випадках буде префікс при-, який вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, а також у похідних словах: прибігти, прибудувати, прикурити; прибуття, притулок, привабливо; прив’ялий, пристаркуватий.

г) Префікс прі- пишеться тільки в словах прізвище, прізвисько, прірва..

Ненаголошені е та и в суфіксах

Для вірного написання е та и в суфіксах слід пам'ятати такі основні правила:

а) и пишеться у суфіксах -ик, -ин, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників: ударник, ударниця, Петрович, житнище.

При творенні нових слів буква и в цих суфіксах зберігається: кошик – кошичок, рушник - рушничок, палиця – паличка..

! Виняток становить слово далеч, бо далекий.

б) Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменників середнього роду –ив (о) : мереживо, плетиво, паливо, куриво, печиво.

! Виняток становлять слова марево, мревота; різновживані маєво (майво) і сяєво (сяйво), у яких виступає суфікс –єв (о).

Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна користуватися аналогією. Наприклад, пишемо: льотчик бо робітник; в’язальниця бо робiтниця; наполегливий, розсудливий бо мовчазливий, кмiтливий; напористий, промовистий, бо голосистий, барвистий; емалевий, сланцевий, ситцевий бо кришталевий, кумачевий.

Можливе сплутування ненаголошених суфiксiв -ин- i -ен-:

а) Ненаголошений суфiкс -ин- виступає в iменниках жiночого роду: довжина, мiлина, чужина, ярина, городина, бувальщина, козаччина. Є вiн i в iменниках чоловiчого роду типу: харкiв’янин, татарин, але у множинi суфiкс -ин- у них випадає: харкiв’яни, татари.

За допомогою суфiкса -ин- творяться присвiйнi прикметники від загальних назв: сестра – сестрин, свекруха – свекрушин, невiстка–невiстчин. В iнших випадках вживаємо суфiкс, у яких завжди пишемо е:

а) Е пишеться у суфiксах iз зменшено-пестливим значенням ( -ечк-, -еньк-, -есеньк-): стрiчечка, донечка, вiконечко, бiлявенький, бiльшенький.

б) Завжди пишеться буква е в суфiксах типу -ен-, -енн-:

- у дiєприкметниках: утворений, зачинений;

- в iменниках середнього роду IV вiдмiни: зайченя, пташеня, рученята;

- в iменниках середнього роду, утворених вiд дiєслiв: звершення, мислення, оголошення, попередження;

- в iменниках типу: iмена, племена, письмена.

в) Завжди з буквою е пишуться суфiкси –езн (ий), -ер (о), -тель: довжелезний, товстелезний; п’ятеро, шестеро; вчитель, вихователь.