Тема 2 правопис приголосних

1. Чергування приголосних звуків (загальна характеристика).

2. Правопис дзвінких та глухих приголосних у корені слів.

3. Правопис приголосних у кінці префіксів.

4. Уподібнення приголосних за місцем творення.

5. Спрощення в групах приголосних.

6. Подовжені приголосні та позначення їх на письмі.

7. Подвоєння приголосних внаслідок їх збігу.

8. Подвоєні й неподвоєні приголосні в іншомовних словах.

1.Чергування приголосних звуків ( загальна характеристика )

При відмінюванні слів й утворенні нових відбувається:

а) Чергування г, к, х - ж, ч, ш: юнак – юначе, друг – друже; вух – вушей, вуха – вухами, око – очей (іменникова форма); рух – рушати, бігти – біжу (дієслівна форма).

б) Чергування г, к, х - з, ц, с: універмаг – в універмазі; жінка – жінці; книга – у книзі; вухо – у вусі (відмінкові форми); грек – грецький; Рига – ризький (при словотворенні).

Зміни приголосних при додаванні суфіксів –ськ-(ий), -ств-(о) можна розглянути на основі таблиці:

Приголосні, на які закінчується іменник	Перед суфіксами -ськ-, -ств-	4.Чергуються на:
к, ц, ч	-ськ-, -ств-	-цьк-, -цтв-
х,ш, с	-ськ-, -ств-	-ськ-, -ств-
г, ж, з	-ськ-, -ств-	-зьк-, -зтв-
Кременчук	-ськ-	кременчуцький
Бахмач	-ськ-	бахмацький
чех	-ськ-	чеський
Кривий Ріг	-зьк-	криворізький
товариш	-ств-	товариство

Але: Дамаськ – дамаський, Мекка – меккський, тюрки – тюркський.

Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при утворенні прикметника на -ськ-(ий) -к- випадає: П’ятихатки – п’ятихатський, Чукотка – чукоцький, Димерка – димерський.

Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються зміни, а саме:

• брат + ський [брац’кий], брат + ство [брацтво]

• студент + ський [студенс’кий], студент + ство [студенство],

але на письмі ці зміни не позначаються – такі слова пишемо за морфологічним принципом: людство, туристський, студентський.

Виняток: місто – міський, хват – хвацький (пишуться за фонетичним принципом).

Найпоширеніші такі чергування приголосних:

а) г – з – ж (книга - на книзі - книжний);

к – ц – ч (мука - у муці - мучний);

х – с – ш (рух - у русі - рушати);

б) Слід особливу увагу звернути на чергування в основах дієслів: д - дж, т – ч, де при вимові спостерігається злиття звуків:

д – дж (сидіти - сиджу)

т – ч (летіти – лечу, світло – підсвічений);

в) Проте в кількох словах порушується закономірність чергування – в них замість чн вимовляємо й пишемо шн: рушник, рушниця, дворушник, соняшник, сердешний (у значенні "бідолашний"), мірошник, торішній – хоч ці слова походять відповідно від рука, сонце, мірка, торік.