Заборонені й популярні теми для бесіди за столом

Основна тема застільних розмов може визначатися ситуаці­єю: слід говорити гарні слова про присутніх, причому не тільки з келихом в руках. Але будь яка тривала застільна бесіда на пев­ному етапі виходить за межі цієї тематики.

Про що не слід говорити за столом?

Не слід запитувати людину про те, чи фарбує вона волосся, має штучні зуби, хвороби тощо.

Про політику – оскільки ці розмови легко переростають у суперечку.

Про релігію й доходи сім’ї – це справа суто особиста.

Запобігання конфліктам

Загальний принцип світської бесіди полягає в тому, щоб по можливості уникнути конфліктних ситуацій. Слід пам’ятати, що в оточуючих можуть бути свої життєві цінності, до яких слід ставитися з повагою.

Слід пам’ятати, що домінантою спілкування є не конкурен­ція, а кооперація.

Сувора заборона стосується: образ, очевидних непристой­ностей; обговорення інтимного життя й сексуальних уподобань; негативних суджень про національні, расові, релігійні групи; критики меню.

Тости та бесіди за столом, виголошення тостів

Слово «тост» в українській мові запозичене. Свою історію воно почало в латинській мові, де panis tostus означало буква­льно «підсмажений хліб». Потрапивши до англійської мови, ла­тинське tostus набуло вигляду toast і, крім «шматок хліба, під­смажений на вогні», обросло іншими значеннями, зокрема стало означати «застільне побажання з пропозицією випити чарку» (у старі часи мешканці Британських островів перед тим, як випити вино, опускали в нього шматок підсмаженого хліба, щоб напій набрався хлібного аромату).

Тривалість тосту не повинна перевищувати 5–7 хвилин. Під час виголошення тосту, навіть якщо промовець або його тост не подобається, не доречно розмовляти, їсти, пити, стукати по­судом.

Хто повинен оплачувати рахунок?

Зараз свій рахунок найчастіше оплачує кожен.

За запрошених оплачує той, хто запросив.

Оплативши, потрібно подякувати офіціантові. Уставши з-за столу, стілець потрібно поставити на місце. Чоловіки можуть допомогти жінкам піднятися з-за столу, відсовуючи стілець, а у вестибюлі – допомогти одягтися. Для цього чоловік має тримати пальто (плащ) пані за плічки трохи нижче плеча жінки. Жінка повинна одягти правий рукав, повернутися спиною до свого пальта (плаща), тримаючи ліву руку зігнутою в лікті; чоловік допомагає їй одягти лівий рукав і охайно піднімає пальто (плащ) на плечі жінки.

Виходячи з ресторану, чоловік повинен відчинити двері (або це зробить швейцар) і пропустити жінку першою.

Основні принципи професійної поведінки працівника грк:

1. постійна привітливість, увічливість, тактовність, добрози­чливість до всіх гостей;

2. завбачливість, готовність надати послугу, виконання про­хань клієнтів;

3. доброзичливе та уважне ставлення до претензій клієнтів;

4. сприйняття клієнта таким, яким він є, відмова від спроб повчати його, перевиховувати;

5. дія на клієнтів, виходячи виключно з його інтересів;

6. професійна цікавість до вивчення клієнтів;

7. уміння вести торговий діалог.

Торговий діалог між офіціантом і клієнтом складається з та­ких етапів: привертання уваги клієнта, пробудження цікавості в клієнта й підготовка рішення, прийняття рішення.

Привертання уваги клієнта досягається ввічливим привітан­ням, відповідним зовнішнім виглядом офіціанта, сервіруванням столу. Офіціант у свою чергу вивчає (спостерігає) ходу, поставу, одяг, вираз обличчя клієнта, оцінює його характер і приймає потрібний стиль спілкування з ним.

Пробудження цікавості в клієнта здійснюється в процесі приймання замовлення. Офіціант дає рекомендації щодо страв, напоїв, активно впливає на клієнта.

Прийняття рішення завершує торговий діалог. На цій стадії офіціант фіксує замовлення клієнта.