СЦЕНІЧНА ДІЯ АКТОРА. ЕЛЕМЕНТИ ТЕАТРАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ

1. Система Станіславського як теоретичне підґрунтя театральної педагогіки.

2. Роль емоцій та почуттів у акторській та педагогічній діяльності.

3. Професійних якості, необхідні в акторській та педагогічній діяльності:

   1. Виховання навичок професійної уваги педагога

   2. Формування психофізичної свободи майбутнього вчителя

   3. Розвиток уяви і фантазії майбутнього педагога

   4. Педагогічна дія. Спілкування

1. Система Станіславського як теоретичне підґрунтя театральної педагогіки.

Дослідники відзначають деяку внутрішню схожість вимог, які А.С.Макаренко висуває щодо творчості педагога та актора. Ця обставина уявляється нам аж ніяк не випадковою, й передусім тому, що сам Макаренко добре знав театр і як драматург, і як режисер, і як актор. Сьогодні можна з певністю говорити про вплив на формування його творчої індивідуальності МХАТу, який сповідував театральну педагогіку К.С.Станіславського.

Засадовою стосовно професійного виховання сучасного актора є система К.С.Станіславського..

Ця система містить п'ять принципів, які можуть бути застосовані у процесі виховання педагога:

— принцип життєвої правди;

— принцип ідейної спрямованості: вчення про надзавдання;

— принцип дії — підґрунтя переживання й матеріалу для творчості;

— принцип органічності творчості;

— принцип творчого перевтілення в образ.

Кожний із зазначених театральних принципів знаходить своє відображення у практичній діяльності як актора, так і педагога.

1- Станіславський вбачав у сценічному мистецтві художньо узагальнене відображення дійсності, правдиве відтворення життєвих явищ і ситуацій. Тому правда життя, правдиве відображення дійсності становить головну вимогу великого майстра театральної педагогіки. У педагогіці це ніщо інше, як зв'язок навчання й виховання з життям. Інакше кажучи, проективна діяльність учителя.

Другий принцип учений вбачає в режисерському рішенні вистави, тлумаченні сценічних образів, ідейному втіленні сутності драматичного твору. Це майже без змін можна перенести в педагогічну діяльність, особливо у світлі нового педагогічного поняття "режисура уроку". Цей принцип відіграє головну роль у конструктивній діяльності вчителя. Як і вистава, урок повинен мати надзавдання. А предмет (дисципліна) — над-надзавдання.

Третій принцип вкорінений в активності й дійовості мистецтва, обраних К.С.Станіславським як засадові. Активність і дійєвість становлять підґрунтя для переживання й матеріал для творчості. У свою чергу, творче переживання й матеріал для творчості є провідними компонентами в організаторській діяльності педагога.

Наступний принцип репрезентує нерозривний зв'язок психічного з фізичним, зв'язок суб'єктивно переживаного почуття з його зовнішнім об'єктивним вираженням. К.С.Станіславський навчає контролювати виникнення потрібного стану для того, щоб використати його в практичній діяльності. У педагогічній практиці це становить безпосередньо комунікативну діяльність учителя.

Останній принцип забезпечує одну з найважливіших умов плідної акторської творчості — це стан сценічного переживання, на грунті якого розв'язуються завдання всіх попередніх принципів. Подібно до цього у практичній діяльності вчителя цей принцип знаходить своє відображення у гностичній діяльності педагога, яка є першоосновою для всієї діяльності педагога загалом.

Вивчаючи діяльність педагога як творчий процес, слід наголосити, що він визначається не стільки логікою навчально-виховних залежностей і дидактичних установок, скільки послідовністю творчих процесів. К.С.Станіславський, розглядаючи природу сценічної творчості, виокремлював шість послідовних процесів: