§ 4. Загальна характеристика правоохоронних органів

Найважливішим гарантом правопорядку та законності є правоохоронна діяльність держави, яка здійснюється через систему державних органів та громадських організацій. Можна сказати, що робота всіх державних органів здійснюється в рамках закону і сприяє утвердженню основ законності та укріпленню правопорядку, але існує цілий ряд державних установ та громадських організацій які займаються виключно виконанням правоохоронної функції. Ці органи як раз і іменуються правоохоронними.

Для правоохоронних органів та організацій характерні наступні ознаки:

• ці органи створюються на принципах демократії та діють в умовах максимальної гласності;

• вони в силу прямої вказівки в законі та специфічного положення в механізмі держави призначені саме для забезпечення законності та правопорядку, захисту прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства та держави;

• вони наділені відповідними правами та володіють специфічною компетенцією з попередження, припинення правопорушень, а також розгляду правових питань та справ, пов’язаних з правопорушеннями та захистом прав;

• їх діяльність характеризується підзаконністю та точною законодавчою регламентованістю;

• в залежності від характеру правових питань ці органи і організації наділені правом застосовувати відповідні заходи державного та громадського впливу з метою відновлення і укріплення законності та правопорядку аж до кримінального покарання, яке застосовується виключно судом.

Таким чином, правоохоронні органи можна визначити як такі державні установи та недержавні організації, які всією своєю діяльністю на основі закону і у відповідних формах покликані забезпечувати законність і правопорядок, захист прав та інтересів громадян, трудових колективів, суспільства і держави, а також наділені правом у відповідних випадках застосовувати державний примус стосовно осіб, які порушили законність і правопорядок.

Законодавче визначення повної системи правоохоронних органів на сьогодні відсутнє, а тому питання щодо віднесення того чи іншого органу до правоохоронних може під час викликати дискусію.

Спроба нормативного закріплення переліку правоохоронних органів була зроблена в законі “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року. Так, ч.1 ст.2 названого Закону надає наступний перелік правоохоронних органів – це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Отже, як видно із самого змісту цитованої статті, наведений перелік не є вичерпним. До того ж ч.2 ст.2 згадуваного Закону додає, що на рівні із названими, захисту також підлягають співробітники кадрового складу розвідувальних органів України, працівники Антимонопольного комітету України та уповноважені особи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, які беруть безпосередню участь відповідно у розгляді судових справ у всіх інстанціях, провадженні і розслідуванні кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення, оперативно-розшуковій та розвідувальній діяльності тощо.

Крім того, Законом України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” не враховані також інші державні органи і громадські організації, які в тій чи іншій мірі здійснюють правоохоронні функції, а саме: органи та установи Міністерства юстиції (нотаріат, відділи РАГС, державна виконавча служба), Рада національної безпеки і оборони України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, адвокатура, Державна пожежна охорона тощо.