Тема 1. Соціальні засади та економічна суть пенсійного страхування

Мета роботи: поглибити знання про соціально-економічну сутність пенсійного страхування.

План вивчення теми

1. Наукові концепції щодо ролі держави та особистої відповідальності людини у сфері пенсійного забезпечення.

2. Визначення статусу соціальної держави.

3. Загальна оцінка діючої пенсійної системи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Під час вивчення першого питання зверніть увагу на те, що в соціологічній літературі існують різні погляди щодо побудови системи пенсійного забезпечення:

а) ролі держави та особистої відповідальності;

б) здатності людей контролювати власний добробут протягом життєвого циклу;

в) розуміння соціальної справедливості.

Індивідуалістичний підхід передбачає, що люди самі відповідають за свій економічний статус і повинні планувати своє пенсійне майбутнє. Всі громадяни належать до сімей, і сім'я має першорядну відповідальність за своїх членів. Громадяни краще знають власні інтереси і вони повинні бути вільними у своєму виборі, включаючи власні помилки, без втручання державного бюрократа. Чиновники схильні бути неефективними в адмініструванні програмами соціального забезпечення тому, що вони не є суб'єктами конкуренції і мотиву прибутковості. Окрім того, певну роль у піклуванні про малозабезпечених відіграє приватна добродійність. Державні програми витісняють справедливу роль персональної відповідальності, сім'ї та добродійності.

Зокрема вважається, що при індивідуалістичному підході держава повинна надавати лише мінімальні гарантії забезпечення в старості — гарантувати мінімальну пенсію чи соціальну допомогу, що призначається на підставі процедури перевірки матеріального становища. Люди самі здатні приймати рішення щодо пенсійних заощаджень і нести фінансовий ризик. Вони також самостійно можуть визначати рівень пенсійного доходу. Відповідно, є лише невелика потреба у втручанні держави в перерозподіл доходів. Такий підхід був схвалений у Чилі.

Ідея солідарного пенсійного страхування надає більшого значення економічним та соціальним обставинам, в яких знаходиться конкретна особа. Її прихильники вважають, що багатьом людям важко планувати закінчення своєї економічної активності через ряд важливих проблем, що виникають при страхуванні від старості, через що уряд повинен активно вмішуватись у пенсійне забезпечення. Серед цих проблем основними є:

• відсутність далекоглядності — не всі громадяни однаково передбачливі для того, щоб правильно перерозподіляти свій дохід на протязі життєвого циклу, економлячи кошти на старість;

• відсутність надійних механізмів для заощадження коштів — нестабільність макроекономічних умов в багатьох країнах і недостатній рівень розвитку фондових ринків;

• неможливість забезпечення страхування від багатьох ризиків (інвестиційні помилки, інфляція, економічний спад, довголіття, інвалідність);

• недостатність інформації — багато людей нездатні оцінити довгострокову платоспроможність фінансових установ (банків, приватних пенсійних фондів, інвестиційних і страхових компаній), або ж прибутковість інвестиційних програм і не можуть змінити свій вибір, коли пізніше виявляються серйозні помилки;

• низькі доходи — не всі громадяни заробляють достатньо коштів на протязі економічно активного періоду свого життя для того, щоб відкладати на старість, захищаючи при цьому себе від злиднів.

Зауважимо на те, що набути статус соціальної держави Україна може завдяки послідовному розвитку і підвищенню ефективності виробництва, становленню соціальної інфраструктури, адекватної умовам ринкової економіки.

Найвища ціль і зміст соціального ринкового господарства — забезпечення добробуту населення — поступаються за пріоритетом завданням розвитку виробництва. Протягом тривалого терміну економіка функціонує переважно в умовах обмеження матеріального забезпечення населення. Рівень заробітної плати на одиницю продуктивності праці в Україні втричі нижчий, ніж в країнах з ринковою економікою. Виправлення цього становища залежить від збільшення вартості робочої сили. Цього можна добитися різними шляхами. Один з них пролягає через становлення у галузях бюджетної сфери нового механізму організаційно-економічних відносин, заснованого на принципах самофінансування, саморегулювання та внутрішнього контролю. Їм відповідає страхова модель функціонування бюджетної сфери. Завдяки їй усувається нераціональний характер соціальних витрат, підвищується ефективність використання трудового потенціалу і легалізується «тіньова» заробітна плата.

Державна пенсійна політика має полягати у подоланні розриву між дохідною і витратною частинами бюджету Пенсійного фонду, запобіганню вимушеного звернення законодавчої влади до прийняття рішень, що виходять за межі бюджетного дефіциту. Критична межа негативних наслідків від переходу до ринкової економіки, на порозі якої опинилася пенсійна система, не дозволяє пасивно ставитись до проблеми її реформування. В Україні 20 млн. людей працездатного населення. Отже, потенціал пенсійного ринку чималий. Однак великі пенсійні збори і низькі пенсії примушують підприємства і громадян уходити в тіньовий сектор. Проаналізуйте ці зауваження. Існує ще ряд проблем, які зашкоджують нормальному процесу в цій галузі.

Завдання до самостійної роботи щодо вивчення навчального матеріалу

1. Опрацювати теоретичні основи лекційного матеріалу:

• Сутність пенсійного страхування.

• Предмет і завдання дисципліни “Пенсійна система України”.

2. Зробити підбірку літературних джерел згідно тематичного плану вивчення дисципліни, переглянути сайти Міністерства праці й соціальної політики, Державного комітету статистики, Державної служби зайнятості.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає дисципліна «Пенсійна система України»? Яка її мета і завдання?

2. Поясніть взаємозв’язки дисципліни «Пенсійна система України» з іншими дисциплінами та науками.

Література

1, 3, 6, 8 – 11, 27, 37, 47, 49, 57, 72