8.5. Середньозважена і гранична вартості капіталу

Капітал корпорації формується з внутрішніх і зовнішніх грошових фондів.

Внутрішні фонди створюються за рахунок грошових потоків від операційної діяльності, а також продажу частини активів. Чистий грошовий потік дорівнює сумі чистого прибутку і амортизації.

Зовнішні грошові фонди залучаються шляхом емісії нових акцій, а також у вигляді різних форм позик (емісія облігацій, кредити банків). Фінансові чинники, що впливають на вибір джерел фінансування:

• різна ціна капіталу, що залучається з різних джерел;

• додаткові витрати, пов’язані з емісією корпоративних цінних паперів;

• межа зростання частки позикового капіталу, зумовлена ризиком втрати платоспроможності;

• несприятлива кон’юнктура фондового ринку для розміщення цінних паперів у певному періоді.

Організаційно-управлінські чинники:

• розпорошення права власності при появі нових акціонерів;

• загроза переходу контролю за компанією до іншої.

8.6. Сучасні підходи до оцінки акціонерного капіталу

Студенти повинні знати, що світовий досвід свідчить, що здебільшого фірми застосовують підхід, який базується на визначенні теперішньої вартості майбутніх грошових потоків об’єкта оцінки, або так званий метод дохідності.

Для оцінки вартості компанії за методом дохідності виконують такі процедури:

• аналізують фінансово-господарську діяльність компанії за попередні роки;

• прогнозують її грошові потоки;

• вибирають дисконтну ставку (коефіцієнт капіталізації);

• дисконтують прогнозовані грошові потоки за вибраною ставкою; у результаті отримують вартість акціонерного капіталу.

Фонд державного майна України .для розрахунку початкової ціни пакетів акцій ВАТ, що підлягають продажу за гроші на комерційних конкурсах, пропонує керуватися такими основними критеріями:

• прибутковістю роботи підприємств та її динамікою;

• балансовими показниками вартості основних та оборотних засобів, кредиторської заборгованості;

• котируванням акцій ВАТ на біржовому та позабіржовому ринках;

• властивостями пакета акцій, що пропонуються до продажу на комерційному конкурсі;

• станом фінансового ринку України, що впливає на розмір дисконтних ставок, які використовуються для розрахунку.

Для розрахунку початкової ціни пакетів акцій ВАТ пропонується використовувати алгоритми таких методів:

• дохідності;

• акумулювання активів (майновий метод);

• індексування номінальної вартості акцій;

• аналогів продажу (котирування).

Ринковий підхід (метод аналогів) базується на визначенні ринкової вартості об’єкта. Він дає змогу визначити вартість акцій конкретної корпорації виходячи з курсів акцій компаній-аналогів.

8.7. Дивідендна політика корпорацій

Запам’ятайте, що дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у статутному капіталі.

Студенти повинні знати, що дивідендна політика — це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво компанії у галузі виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення.

Зверніть увагу на те, що оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестуєтъся з метою максимізації доходів власників.

До основних завдань, які слід вирішити в ході формування та реалізації дивідендної політики, слід віднести:

• виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішення щодо виплати дивідендів чи реінвестування прибутку;

• визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком;

• узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством;

• вибір найсприятливого методу та форми нарахування і виплати дивідендів;

• оцінку впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом корпорації.

Запам’ятайте, що дивіденди можуть виплачуватись в таких формах:

• грошова;

• негрошова;

• змішана форма;

• приховані дивіденди.

Змішана форма виплати дивідендів передбачає комбінацію різних форм виплати винагороди власникам: частково у вигляді грошових коштів, а частково іншими (негрошовими) засобами. Зборами власників може бути прийняте рішення, згідно з яким частина акціонерів (за їх вибором) одержує дивіденди в грошовій формі, а інша — у формі корпоративних прав.

Приховані виплати дивідендів здійснюються безпосередньо на користь власників корпорації або на користь так званих пов'язаних, або афільованих, осіб.

Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику і теоретичні концепції у цій галузі, в практиці використовуються такі основні підходи (методи) нарахування та виплати дивідендів:

• залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат;

• метод стабільних дивідендів;

• метод гнучкої дивідендної політики;

• метод стійкого приросту дивідендів;

• метод стабільної та бонусної частини.

Залишковий метод ґрунтується на теоретичних висновках М. Міллера та Ф. Модельяні, згідно з яким за джерела фінансування корпорації насамперед слід використовувати її прибуток. На дивіденди повинна спрямовуватися частина чисто­го прибутку, що залишилася після здійснення всіх необхідних реінвестицій.

Метод гнучкої дивідендної політики ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди.

Метод стійкого приросту дивідендів ґрунтується на моделі виплати дивідендів М. Гордона і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті прирос­ту до розміру дивідендів у попередні роки.

Методика фіксованих дивідендних виплат.

Ця політика передбачає регулярну виплату на акцію в незмінному розмірі протягом тривалого часу.

Методика виплати гарантованого мінімуму та екстра-дивідендів.

Компанія виплачує регулярні фіксовані дивіденди, однак періодично (у разі успішної діяльності) акціонерам виплачуються екстра-дивіденди.

Методика виплати дивідендів акціями.

При цій формі розрахунків акціонери отримують замість грошей додатковий пакет акцій.