7.2. Дебіторська заборгованість

Студенти повинні знати, що дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів компанії на певну дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували компанії грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи

Необхідно розуміти, що володіння дебіторськими заборгованостями вимагає від продавця не тільки прямих та побічних витрат, а й призводить до вельми значної користі - надання кредиту підвищує рівень продажу. Менеджмент дебіторських заборгованостей починається з прийняття рішення: надати чи не надавати кредит.

Ефективність контролю за дебіторською заборгованістю має підлягати моніторингу шляхом складання системи звітів, що надають попередження про початкову стадію погіршення якості потоку грошових коштів від дебіторів.

Управління дебіторською заборгованістю у корпораціях та іноземний досвід її обліку

Зверніть увагу на те, що корпорація інвестує до 20 % своїх активів у дебіторську заборгованість. Переважна більшість фірм реалізують свої товари в кредит. В американській фінансовій літературі зазначається, що ця стаття за 1950—1980 рр. подвоїлася. Це відбило зростання продажу за інфляції, що посилилася.

Ефективне управління дебіторською заборгованістю сприяє підвищенню прибутку. Для вирішення цієї проблеми керівники корпорації розробляють кредитну політику. Її основні принципи полягають у визначенні:

1) стандартів кредитоспроможності покупця (credit standards);

2) умов торгівлі (terms of trade);

3) політики інкасації (collection policy).

Для визначення кредитоспроможності фірм-покупців корпорація користується інформацією спеціальних агентств. Так, наприклад, у США Дан енд Бредстрит (Dun & Bradstreet) видає довідник (Reference Book), у якому публікується інформація про 3 млн підприємницьких одиниць із зазначенням галузі підприємництва, фінансового стану, акціонерного капіталу, поточних боргових зобов’язань, кредитоспроможності, судових позовів та ін. Деякі галузі господарства мають свої власні агентства інформації. У літературі зазначається, що найбільш цікавими і важливими джерелами інформації є місцеві кредитні бюро, що інформують про щоденні угоди в даній місцевості (в окрузі, районі, місті).

Визначаючи свою кредитну політику, корпорація повинна оцінювати не тільки кредитоспроможність покупця, а й кон’юнк­туру ринку.

Студенти повинні знати, що основними етапами загального підоіду до управління дебіторською заборгованіст є:

/. Визначення умов надання кредиту при продажі товарів: його строку й системи знижок.

2. Визначення гарантій, під якими надається кредит. Найпростіший спосіб продажу товарів — це так званий відкритий рахунок, коли відповідно до укладеного контракту покупцеві виставляється рахунок.

3. Визначення надійності покупця або ймовірності оплати отриманих їм від фірми товарів.

4. Визначення суми кредиту, надаваного кожному конкретному покупцеві.

5. Визначення політики "збору" дебіторської заборгованості. Це питання нижче буде розглянутий докладніше.