Тема 2. Макроекономічні показники у системі національних рахунків План

1. Система національних рахунків (СНР) як нормативна база макроекономічного аналізу

2. Валовий внутрішній продукт (ВВП) як основний макроекономічний показник.

3. Визначення кінцевої, проміжної продукції та доданої вартості при

розрахунку ВВП

4. Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор ВВП

Рекомендована література

3(с.4-21). 10(с.28-45), 28 (с.31-36), 30(с.22-28), 46(с.33-63).

Міні-лексикон:

Система національних рахунків, зведені національні рахунки, національні рахунки за секторами, національна економіка, валовий внутрішній продукт (ВВП), номінальний ВВП, реальний ВВП, метод кінцевого використання, розподільний метод, виробничий метод, валовий випуск, проміжна продукція, кінцева продукція, додана вартість, дефлятор ВВП, інфлювання, дефлювання, індекс споживчих цін.

1. Система національних рахунків (снр) як нормативна база макроекономічного аналізу

У країнах з ринковою економікою обчислення макроекономічних показників ґрунтується на системі національних рахунків (СНР),яка найбільш повно відображає увесь комплекс макроекономічних взаємозв язків , пов язаних з виробництвом та споживанням товарів і послуг, розподілом та перерозподілом доходів,формуванням національного багатства

Система національних рахунків – сучасна система інформації, котра використовується в всіх країнах світу для описання та аналізу розвитку ринкової економіки на макрорівні.

Принципи системи національних рахунків – формування макроекономічних показників базується на наступних основних принципах становлення національних рахунків:

1) основним методологічним прийомом в СНР є застосування до опису національної економіки методів бухгалтерського обліку, що виражається в подвійному відображенні в СНР кожної операції, забезпечує додатковий контроль достовірності інформації та пов`язує рахунки. Застосування метода подвійного запису до системи макроекономічних показників дає можливість СНР відображати не статистичні величини, а процеси які відбуваються в рамках економічного обігу;

2) кожний рахунок, який входить до системи, представляє собою збалансовану таблицю, в котрій розрахунковим шляхом забезпечується рівність (баланс) між об`ємом тих або інших ресурсів та їх використання;

3) показники в рахунках відображають операції, кожна з котрих представляє собою потік між інституціональними одиницями. У відповідності з стадіями відтвореного циклу, в котрих вони здійснюються, операції можуть бути виробничими, розподільними, обмінними або операціями споживання та збереження;

4) в відповідності з методом подвійних записів підсумки операцій на кожній стороні рахунку балансуються за допомогою балансуючого рахунку. Балансуючі статті рахунків розраховуються як різність між об`ємом ресурсів та їх використанням. Балансуюча стаття кожного рахунку має самостійні значення в характеристиці результатів вивчаючих економічних процесів;

5) балансуюча стаття попереднього рахунку, відображена в розділі «Використання», є вихідним показником розділу «Ресурси» наступного рахунку (цим утворюється група рахунків між собою та перетворення їх в систему);

6) в сукупності статті рахунків представляють собою систему макроекономічних показників результатів, кожен з котрих має самостійне значення в економічному аналізі. Таким чином, на основі взаємозв’язаної системи показників, об’єднані в рахунки та зоставлені в визначеній послідовності, відповідній етапам відтвореного циклу, вдається отримати взаємопов’язану комплексну кількісну характеристику економічних процесів та результатів функціонування економіки;

7) національні рахунки будуються в визначній послідовності, котра відповідає відтвореному циклу;

8) рахунки являються реєстрацією всіх економічних потоків у формі балансів;

9) для економіки в цілому є необхідним зіставлення всіх рахунків. Вони утворюють зводні рахунки та відображають, з однієї сторони, відношення між економікою країни та рештою світу, а з іншої – відношення між секторами внутрішньої економіки та взаємозв’язок між різними показниками систем;

10) для кожного сектора внутрішньої економіки є необхідним створення набору рахунків. Рахунки представляють собою систему саме тому, що вони: по-перше, взаємопов’язані між собою, в друге будуються по єдиному методологічному принципу, в третє містять систему взаємозв’язаних показників, врахованих по єдиним методологічним принципам.

СНР спирається на певну систему категорій, за допомогою яких здійснюється облік економічної діяльності в країні. Основні з них – інституціональна одиниця, сектор, економічна операція, рахунок.Базовою одиницею обліку СНР є інституційна одиниця.

Національна економіка – це сукупність інституціональних одиниць, які є базовою одиницею обліку в СНР. Якщо економічні інтереси таких інституціональних одиниць зосереджені на території певної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки – інституціональні одиниці, економічні інтереси яких зосереджені поза межами даної країни, відносно неї є нерезидентами.

Усі інституціональні одиниці-резиденти ,залежно від функцій поведінки та цілей, об єднаються у відповідні сектори: нефінансові і фінансові корпорації, загальне державне управління, некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, домашні господарства, сектор решту світу.

Інституціональні одиниці перебувають між собою у економічних відносинах, які у СНР називають економічними операціями.

Облік економічних операцій (операції з товарами та послугами, розподільні операції, операції з фінансовими документами та інші) здійснюється за допомогою певної системи рахунків. Рахунок – це балансова таблиця, яка складається з двох розділів: перший – ресурси або зміна в зобов язаннях, другий – використання або зміна в активах.

У СНР розрізняють такі групи рахунків:

– для економіки в цілому (консолідовані рахунки);

– для секторів економіки;

– для галузей економіки;

– для окремих економічних операцій.

Центральне місце посідають консолідовані рахунки і рахунки секторів економіки, які поділяються на поточні рахунки і рахунки нагромадження.