2. Методологія макроекономічного аналізу
Методи макроекономічного аналізу –
– загальнонаукові;
– метод моделювання.
Макроекономічна модель – імітування певних реально існуючих макроекономічних процесів чи явищ на спеціально побудованому аналогові у формі математичних рівнянь або графіків.
Макроекономічні моделі уявляють собою формалізовані (логічні, графічні, та алгебраїчні) описи різних економічних явищ и процесів з ціллю виявлення функціональних взаємозв`язків між ними. Будь яка модель (теорія, рівняння, графік та інше) є поліпшеним, абстрактним відображенням реальності, так як вся різносторонність конкретних деталей не може бути одночасно прийнято до уваги при проведенні дослідження.
Макроекономічні моделі – основний інструментарій макроекономічного аналізу, формалізоване описання макроекономічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв’язків між ними.
Застосовуються моделі різних типів: графічні, математичні, схематичні. У процесі моделювання головним є не тип моделі, а її здатність адекватно відобразити взаємозв'язки, які існують у реальній економіці. В макроекономіці найбільше застосовуються математичні та графічні моделі.
УМОВИ ВІРОГІДНОСТІ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ МОДЕЛІ:
відображення або аналогія – модель повинна відображати основні, найсуттєвіші ознаки та риси оригіналу.
репрезентативність – модель повинна бути абстрактним замінником об’єкта – оригіналу.
екстраполяція – вивчення моделі повинно давати нову інформацію, нові знання про об’єкт – оригінал.
Результати макроекономічного моделювання значною мірою залежать від того, який період часу охоплює модель. Тому в макроекономіці розрізняють два періоди- короткостроковий і довгостроковий.
- AD-AS
- IS-LM
(Хікса-Хансена)
- Манделла-Флемінга
- економічного
зростання
Харрода-Доммара
- економічного
зростання
Р. Солоу тощо.
3. Цілі та завдання макроекономіки
Основне завдання макроекономіки – дослідження зв’язків між агрегатами на основі використання агрегатних узагальнених показників. Завдання макроекономіки реалізуються через виконання нею ряду важливих функцій.
Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною.
Основні функції макроекономіки
теоретико-пізнавальна, що реалізується в системі економічних категорій і законів
методологічна, яка полягає в її практичній функції
прикладна або практична, полягає в виробленню наукових рекомендацій для проведення ефективної економічної політики, обґрунтування способів оптимального використання обмежених ресурсів з ціллю підвищення життєвого рівня населення країни.
прогнозуюча функція полягає у розробці науково – обґрунтованих прогнозів соціально – економічного розвитку національної економіки, а саме – це гіпотеза про майбутній стан економіки, показниках, які повинні бути досягнутими в майбутньому при проведенні ефективної економічної політики.
Позитивна макроекономіка - має справу із фактами й уникає суб'єктив - них оцінок. Її роль полягає в тому, щоб сформулювати наукові уявлення про фактичну поведінку економіки, тобто про те функціонує економіка .Позитивна макроекономіка вивчає те, що в дійсності існує.
Нормативна макроекономіка- виражає суб'єктивні уявлення про те, що має бути і як цього досягти.
Агреговані величини – характеризують рух економіки як єдиного цілого: ВВП, а не обсяг виробництва (випуск) окремого підприємства (фірми); рівень інфляції; середній рівень цін, а не ціни на конкретні товари; ринкова процентна ставка, а не процентна ставка окремого банку; рівень безробіття (зайнятості).
Макроекономічна політика – це управління економічним циклом в цілях забезпечення повної занятості ресурсів та не інфляційного економічного зростання. Інструменти макроекономічної політики:
Бюджетно-податкова (або фіскальна)
Грошево-кредитна (або монетарна)
Фіскальна політика здійснюється урядом
Монетарна політика здебільшого впроваджується Центральним Банком.