Б) бюджетних дефіцитів;

в) бюджетних дефіцитів, за винятком бюджетних надлишків;

г) бюджетних дефіцитів, за винятком бюджетних дефіцитів.

21. Державний борг не може призвести до банкрутства держави, тому що вона:

а) не повинна обов’язково повертати борг;

Б) може рефінансувати борг;

в) може збільшувати масу грошей в обігу;

г) усі відповіді вірні.

22. До яких економічних наслідків може призвести державний борг:

а) скорочення виробничих можливостей національної економіки;

б) зниження життєвого рівня;

В) перерозподілу національного багатства між членами суспільства;

г) збільшення сукупних національних витрат.

23. Коли держава кожного року досягатиме збалансованого бюджету, то такий бюджет:

а) буде вирівнювати коливання у рамках економічного циклу;

б) буде посилювати коливання у рамках економічного циклу;

в) не буде впливати на обсяги виробництва та рівень зайнятості;

г) буде стимулювати сукупний попит.

24. Однією з актуальних проблем, пов’язаних з державним боргом, є:

а) скорочення нерівності у доходах;

Б) зростання стимулів підвищення ефективності виробництва;

в) відтік частини національного продукту за межі країни;

г) усі відповіді вірні.

25. Що з наведеного є інструментом, який найчастіше використовується Національним банком для регулювання пропозиції грошей:

а) зміна облікової ставки;

б) зміна межі норми доходу населення;

в) моральний тиск;

г) усі відповіді вірні.

Глосарій основних термінів з курсу «макроекономіка»

Абсолютне безробіття – безробіття, яке виникає, коли робочих місць менше, ніж працездатного населення.

Абсолютні потреби – потреби людей у товарах і послугах, які не пов’язуються з їх купівельними можливостями.

Автономні інвестиції – інвестиції, які не пов’язані зі зростанням сукупного попиту, а здійснюються підприємцями з метою покращення свого положення на ринку.

Активне сальдо платіжного балансу – поняття, яке позначає, що виробниче і невиробниче споживання країни, яке задовольняється, у тому числі і за рахунок імпорту, менше, ніж обсяг виробленого національного продукту. Звідси перевищення валютних надходжень від експорту над витратами валюти від імпорту.

Акцизи – це непрямі податки, що входять до ціни товарів і стягуються в момент їх придбання; поділяються на індивідуальні та універсальні.

Акція – частка у власності корпоративного підприємства.

Американська модель змішаної економіки. В основі моделі – система всілякого заохочення підприємства, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставляться, а пряме державне втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання, як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозподіл доходів через податкові механізми та ін.

Амортизація – грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.

Антиінфляційна політика – комплекс заходів державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією.

Багатство – це нерухоме майно, грошові кошти, якими володіє населення.

Банки – установи, що акумулюють грошові кошти і нагромадження та здійснюють кредитно-розрахункові та інші операції.

Банківська система – сукупність фінансових установ грошового ринку, діяльність яких законодавчо визначена у взаємозв’язку і взаємодії.

Банківські депозити – сума грошей, запозичених банківськими установами на певних умовах їх повернення і нарахування відсотків.

Банківські резерви – частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій, складається з обов’язкових і надлишкових резервів.

Безготівковий обіг – обіг грошей, який здійснюється у вигляді перерахування сум через рахунки у банках.

Безподатковий дохід (дохід кінцевого використання) – це різниця між особистим доходом та особистими податками.

Безробітні – люди, які не мають роботи, активно шукають її, готові відразу приступити до роботи.

Безробіття – це економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має можливості використати робочу силу.

Бідність – такий рівень життя, який не може забезпечити нормальні умови для відтворення населення. Кількісно визначається через показники прожиткового мінімуму.

Бюджетний дефіцит – такий стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його витрати.

Бюджетний профіцит – такий стан державного бюджету, коли доходи уряду перевищують його витрати.

Валовий випуск (ВВ) – сукупна вартість товарів та послуг, які вироблені галуззю, групою виробників або економікою в цілому, тобто загальний випуск виробленої продукції.

Валовий внутрішній продукт (ВВП). Вимірює вартість продукції та послуг, вироблених на території даної країни за визначений період, незалежно від того, знаходяться чинники виробництва у власності громадян даної країни або належать іноземцям.

Валовий національний продукт (ВНП). Вимірює вартість продукції та послуг, які вироблені за рік за допомоги факторів виробництва за визначений період і знаходяться у власності громадян або держави даної країни, у тому числі і на території інших країн.

Валовий національний дохід – дохід країни, який складається з доходу, отриманого в результаті розподілу ВВП, і чистих первинних доходів, отриманих резидентами країни від зовнішньоекономічної діяльності.

Валюта – національні та міжнародні грошові одиниці, що використовуються в процесі міжнародних розрахунків.

Валютна інтервенція – це цільова операція Національного банку України з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти визначеними межами його підвищення чи зниження.

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошових одиницях інших країн.

Валютний ринок – це, по-перше, підсистема валютних відносин з приводу операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах, по-друге, інституціональний механізм, що забезпечує функціонування валютних ринкових механізмів.

Валютні відносини – це сукупність економічних відносин, які виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств і обслуговуються валютою.

Виробничий потенціал економіки – це реальний обсяг національного продукту, виробленого за умов існування природного рівня безробіття.

Виробнича функція – математична функція, яка визначає можливий обсяг виробництва в межах підприємства або економіки при даних ресурсах і технологіях.

Вартість грошей – кількість товарів і послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельна спроможність одиниці грошей; величина, обернена до рівня цін.

Відкрита економіка – це економіка, яка бере участь в економічних відносинах між країнами, тобто яка має експорт та імпорт.

Відсоток – це доходи від грошового капіталу, покладеного до банку за кредит тощо.

Відкрита інфляція – стан, який виявляється у тривалому зростанні рівня цін. Розгортається на ринках, де діють вільні ціни.

Вільна торгівля – торгівля між країнами, що здійснюється без державного втручання, згідно з міжнародним поділом праці та законами ринку.

Внутрішній державний борг – це боргові зобов’язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних позик, здійснюваних за допомоги випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

Грошова маса – сукупний обсяг готівки і поточних чекових рахунків.

Грошова система – спосіб організації грошового обігу, закріплений законом.

Девальвація – встановлення національним банком курсу національної валюти, який нижче, ніж фіксований обмінний курс.

Депозит – сума грошей, яку клієнт вносить на зберігання у банк.

Державне регулювання економіки – вплив держави на діяльність господарських суб’єктів і ринкової кон’юнктури з метою забезпечення нормальних умов для функціонування ринкового механізму.

Державний борг – загальна сума заборгованості власникам державних цінних паперів, що дорівнює сумі його минулих бюджетних дефіцитів мінус бюджетні надлишки.

Державний бюджет – баланс доходів і витрат держави за певний проміжок часу (за рік).

Дефлятор ВВП – індекс цін, який використовують для визначення реального ВВП; визначається як відношення вартості кошика товарів і послуг, які виробляють у поточному році, до вартості кошика у базовому році.

Державні заощадження – різниця між надходженнями і витратами державного бюджету; надлишок у державному бюджеті.

Дефіцит – ситуація, при якій розмір попиту перевищує запропоновану кількість товару при заданій ціні.

Дефіцит бюджету – перевищення витрат державного бюджету над надходженнями до нього.

Економічна система – набір організаційних механізмів, що сприяють розподілу обмежених ресурсів для задоволення потреб людей.

Економічний ріст – процес розширення виробничих можливостей суспільства.

Економічне зростання – збільшення реального обсягу продукції (ВВП) у країні.

Екстенсивне зростання – засіб збільшення обсягу виробництва, який базується на кількісних факторах економічного росту.

Економічна ефективність – досягнення найбільших результатів при найменших затратах.

Експорт – вартість вивезених з країни товарів та послуг.

Емісія – випуск нових грошей.

Закон Оукена – обернена залежність між рівнем безробіття і реальним ВВП. Показує, що зниження безробіття на 1% збільшує реальний ВВП приблизно на 2-3%.

Закон пропозиції – пряма залежність між ціною та кількістю товару, що продається.

Закон попиту – обернена залежність між ціною та кількістю товару, що купується.

Закон Сея – твердження, згідно з яким виробництво товарів і послуг (пропозиція) створює рівний за величиною сукупний попит на ці товари та послуги.

Заощадження – частка наявного доходу, яка спрямовується на фінансування нагромадження (інвестицій).

Змішана економіка – система організації виробництва і розподілу товарів, що припускає елементи стихійності (саморегулювання) економічного розвитку й одночасно державного втручання (регулювання), але в різних пропорціях.

Імпорт – вартість завезених у країну товарів та послуг.

Інвестиції – це всі види грошових, майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання доходу, витрати на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу.

Інтенсивне зростання – засіб збільшення обсягу виробництва, який базується на якісних факторах економічного росту.

Інфляція – переповнення сфери обігу надлишковою масою грошових знаків щодо потреб товарообігу, що призводить до їх знецінювання.

Інфляція витрат – інфляція, що походить від зменшення сукупної пропозиції, зниження продуктивності праці і супроводжується зменшенням реального обсягу виробництва та зайнятості; часто цю інфляцію називають інфляцією пропозиції.

Інфляція попиту – інфляція, викликана зростанням витрат, обумовленим збільшенням цін на сировину й енергію та підвищенням номінальної зарплати.

Кількісна теорія грошей – теорія, згідно з якою ціни змінюються прямо пропорційно до зміни пропозиції грошей.

Коефіцієнт Джині – це площа фігури, обмежена лінією абсолютної рівності та реального розподілу доходів (крива Лоренца) і поділена на площу отриманого трикутника.

Комерційний банк – підприємство, яке здійснює розрахункові операції, надає різноманітні послуги та грошові позички іншим підприємствам і населенню.

Крива Лаффера – крива, яка показує залежність між податковими ставками і податковими надходженнями уряду і на якій є точка, що позначає таку податкову ставку (між 0 та 100%), при якій податкові надходження максимальні.

Крива Лоренца – крива, що показує ступінь рівномірності розподілу доходу в економіці.

Крива Філліпса – крива, яка показує зв’язок між рівнем безробіття і річним темпом зростання рівня цін.

Міжнародна міграція робочої сили – процес переміщення трудових ресурсів з однієї країни в іншу з метою працевлаштування на вигідніших умовах, ніж у країні походження.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві тих чи інших видів продукції з метою взаємного обміну. Головні чинники – відмінності між країнами в розташуванні природних багатств, якості трудових ресурсів, в історичних традиціях тощо.

Національний банк – державний інститут, який відповідає за пропозицію грошей у країні, контролює комерційні банки, зберігає офіційні золотовалютні резерви, виконує інші функції.

Неконвертована валюта – валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється вільно і без обмежень на іноземні валюти.

Номінальний ВВП – валовий внутрішній продукт, обчислений у поточних цінах поточного року.

Норма резервування – відсоток депозитів, який комерційний банк має тримати у національному банку або як готівку в касі.

Облікова (дисконтна) ставка – відсоткова ставка, яку національний банк призначає за позички, які він надає комерційним банкам.

Обов’язкові резерви – мінімальна сума, яку комерційні банки повинні тримати як вклади у національному банку або як готівку в касі.

Особистий дохід – дохід, який отримали домогосподарства до сплати податків.

Плавний валютний курс – обмінний курс, який формується в ході взаємодії попиту і пропозиції на валютних ринках.

Протекціонізм – зовнішньоекономічна політика, спрямована на захист національної економіки від іноземної конкуренції.

Реальний валовий внутрішній продукт – валовий внутрішній продукт, скоригований на зміну рівня цін.

Реальний дохід – кількість товарів і послуг, які окрема особа чи група осіб можуть купити за свій один номінальний дохід, скоригований на рівень цін.

Ревальвація – підвищення центральним банком обмінного курсу національної валюти при системі фіксованих валютних курсів.

Рівень безробіття – відсоток робочої сили, що не має роботи на даний момент.

Рівень бідності – відсоток населення з доходами, нижчими офіційно встановленого рівня.

Рівень зайнятості – частка населення країни, яку складають особи у віці від 16 років і старше, які забезпечені роботою.

Рівноважний рівень національного виробництва – обсяг, якому відповідають сукупні витрати, достатні для закупівлі всієї продукції, виготовленої у поточному році.

Рівноважний валовий внутрішній продукт – валовий внутрішній продукт за таких умов: загальна кількість вироблених товарів і послуг дорівнює загальній кількості куплених товарів і послуг.

Рівноважний рівень цін – рівень цін, при якому крива сукупного попиту перетинає криву сукупної пропозиції.

Рівняння Фішера – рівняння, в якому номінальна відсоткова ставка дорівнює сумі реальної відсоткової ставки та очікуваного темпу інфляції.

Стагфляція – стан економіки, коли застій або падіння виробництва пов’язують зі зростаючим безробіттям і безупинним зростанням цін.

Структурне безробіття – безробіття, яке спричинене змінами у структурі попиту на споживчі товари і в технологіях виробництва.

Сукупний попит – сума індивідуальних обсягів попиту на ринку по кожній ціні.

Сукупна пропозиція – сума індивідуальних пропозицій на ринку по кожній ціні.

Тарифи – це податки на експортні та імпортні товари.

Торговельний баланс – різниця між експортом та імпортом товарів країни.

Трансфертні (передавальні) платежі – виплати державою особі або домогосподарству грошей (товарів і послуг), взамін яких платник (держава) не отримає товарів та послуг.

Трансферти – перерозподільні потоки доходів у грошовій або натуральній формі, які мають безоплатний характер та обіговий рух.

Фінансові операції – операції, які характеризують зміни фінансових активів і пасивів у різних секторах економіки.

Фіскальна політика – один з основних видів макроекономічної політики, який стосується державного бюджету – податків і урядових видатків. Державні видатки та податки змінюють, щоб досягти повної зайнятості чи знизити рівень інфляції. Інша назва – бюджетно-податкова політика.

Фрикційне безробіття – безробіття, пов’язане з добровільною зміною працівниками місця роботи і тимчасовими звільненнями.

Циклічне безробіття – безробіття, пов’язане з короткостроковими економічними коливаннями: відхилення фактичного рівня безробіття від природного.

Цінні папери – різні фінансові активи: акції, облігації, векселі тощо.

Швидкість обігу грошей – кількість разів на рік, коли грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг.

Ямайська система – міжнародна валютна система, яка стала основою нинішньої системи керованого плавання обмінних курсів (створена у 1976 році).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ТЕМАТИКА

КУРСОВИХ І НАУКОВИХ РОБІТ

З МАКРОЕКОНОМІКИ

ВСТУП

Найважливішим завданням вивчення майбутніми фахівцями економічної теорії є формування в них наукового економічного мислення, що дозволяє самостійно аналізувати економічні процеси, які відбуваються в суспільстві, розуміти їх сутність, прогнозувати розвиток економіки.

На даний час значно зростають вимоги до рівня підготовки фахівців усіх галузей господарства. Майбутні економісти повинні не тільки придбати глибокі наукові знання, мати фундаментальну теоретичну підготовку, але й опанувати прийоми і навички творчого застосування їх на практиці.

Особливу роль у формуванні у студентів уміння самостійно застосовувати отримані знання на практиці, ставити і вирішувати складні теоретичні і практичні питання відіграє підготовка ними курсових робіт. Результати самостійної роботи студентів багато в чому залежать від того, наскільки повно вони уявляють собі вимоги до курсових робіт на всіх етапах їх виконання:

1. Вибір теми.

2. Ознайомлення зі змістом теми, складання попереднього плану роботи.

3. Ознайомлення з літературою і складання бібліографії з обраної проблеми.

4. Вивчення літературних джерел.

5. Уточнення плану і підготовка матеріалів для написання тексту роботи.

6. Написання роботи.

7. Оформлення і захист курсової роботи.

Ціль даних методичних указівок – допомогти студентам ефективніше використовувати курсову роботу як одну з важливіших форм їх самостійної діяльності при вивченні таких навчальних дисциплін, як основи економічної теорії, політична економія, мікроекономіка, макроекономіка.