СНР.

СНР – це комплекс статистичних показників які використовуються для виміруагрегованих (узагальнених) результатів нац. Екон.

Ціль СНР - дати кількісну інф-цію про виникнення, розподіл і використання нац. доходу, для чого застос-ся с-ма макроек-х показників.

СНР викор-ся для макроек-го ан-зу з метою вивчення й удосконалювання націон. ек-ки, а також для упорядкування екон. прогнозів. СНР відбиває участь екон. суб'єкта в таких господ-ких процесах: вироб-во матеріальних благ і послуг, утворення прибутку, розподіл прибутку, перерозподіл прибутку, використання прибутку, зміна майна, кредитування і фінансування.

Переваги СНР :

• їм охоплена не тільки сфера матеріального вироб-ва, але і сфера нематеріальних послуг;

• реально відбивається екон. взаємодія господ-ких суб'єктів;

• найбільше підходять для екон. ан-зу.

Це означає, що витрати стнорюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат.Особливістю методології СНР є також те, що ключовим у структурі показників виробництва є додана вартість.Повна вартість (валовий випуск) матеріальних благ і послуг, вироблених якою-небудь галуззю, групою вироб-ків, або економікою в цілому, включає, крім доданої вартості, також проміжне споживання.Додана вартість характеризує внесок конкретної сукуп­ності факторів виробництва у створення вартості в масш-табах економіки в цілому. Базовою одиницею обліку в СНР слугує так звана інституційна одиниця, під якою розуміють економічну одиницю, що характеризується єдністю поведінки й самостійністю у прийнятті рішень у сфері своєї основної діяльності. Інституційна одиниця є юридичною особою. Усі інституційиі одиниці обєднуються у сектори: під­приємства, що виробляютьтоварни і послуги , крім фінан­сових послуг (нефінансові підприємства); фінансові уста-нови; державні устанони; громадські і приватні організа­ції, які обслуговують домашні господарства; домашні господарства; зовнішньо економічні звязки.Для вивчення процесів виробництва й балансу між ресурсами і використанням продуктів та послуг у СНР здійснюється групування за галузями.

Принципи:

• Основним показником СНР є ВВП

• ВВП і валова доданої вартість створюється у всіх сферах і галузях екон. , а отже немає поділу екон. На мат і не мат. сферу

• Обсяг ВВП і валової доданої вартості обчисл. За видами екон д-сті тоді як раніше сусп.продукт обчислює лише за галузями

• В СНР екон. д-сть розглядається як взаємодія між екон. одиницями (секторами) або в рамках самих інституційних одиниць.

• В СНР економ. Д-сть розглядається як сукупність операцій з продуктами , доходами та фін.інструментами

• СНР відображає процес функціонув. Економ,тобто вкл. рахунки виробн.,розподілу,перерозподілу і використ продукту.

Економічні сектори СНР:

• Підприємницький сектор,або сектор не фінансових корпорацій..

• Сектор фінансових корпорацій

• Сектор домашніх господарств

• Сектор державних установ , або сектор загально державного управління

• Сектор громадських та політичних організацій, або сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства

• Зовнішньоекономічний сектор

ВВП

ВВП ― це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Кінцеві товари і послуги – це продукція,яка остаточно виходить за межі процесу виробн.. і використ. для кінцевого споживання.

Проміжні товари і послуги – це продукція, яка використ в процесі виробн. Для створення інших товарів і послуг.

Термін «валовий» у визначені ВВП означає,що при обчислені ВВП із вартості не вираховується споживання основного капіталу (амортизація)

ВВП можна обчислити 3-ма методами:

1. За виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданої вартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидії.

ВВП = (ВВ - МВ) + (ПП - С),

де ВВ ― валовий випуск окремих галузей, МВ ― матеріальні витрати окремих галузей, ПП ― продуктові податки, С ― субсидії;

У= ∑ВДВ

Додана вартість – це вартість , яка створена в процесі виробн. на його кінцевих стадіях і характер внесок підприємства у створення кінцевого продукту.

ВВП- сума доданої вартості усіх виробників.

Для економіки в цілому сума усієї доданої вартості повинна дорівнювати вартості кінцевих товарів і послуг.

2. Метод доходів (розподільчий метод)

ВВП= ЗНП + ВКП + ЗД + П – С

ЗНП – зарплата найманих праціників; ВКП – валовий корпораиний прибуток, ЗД – змішаний дохід; П – податки на виробницво та імпорт, С – субсидії.

У=W+p+i+R+A+Tu

W-заробітна плата,грошова винагорода за плату найманих працівників.

p- прибуток,доход від капіталу

і-процент,або доход від грошового капіталу

R-рента або доход,від нерухомості,майна

А-амортизація – це вартість зношеною у процесі вирб. основного капіталу.

Ти-непрямі податки (мито,акцизи,ПДВ)

3. Метод видатків (метод кінцевого використання)

Y=C+I+G+NX

С – особисті споживчі витрати,здійсн. дом. Гос-ва при придбані товарів та оплат послуг, G – державні закупки товарів і послуг,які здійсн. держава з метою реалізації покладених на неї ф-ій. , I –валові інвестиції(валові приватні інвестиції) = чисті інвестиції +амортизація (І=Ічис+А), NX – чистий експорт (=експорт-імпорт)

З наведених методів обчислення ВВП найчастіше використовують виробничий і метод кінцевого використання.

Співвідношення між основними показниками СНР (ВНД)

ВВП не повною мірою відбиває доходи, що їх отрим-ть резиденти кожної країни. По-перше, ВВП не враховує первинні доходи, зароблені резиден-тами країни за кордоном або виплачені нерези-дентам. Тому застос-ся більш широкий показник валовий націон. дохід (ВНД) – сума внутріш. первин. доходів (ВВП) та чисті зовнішні первинні доходи (тобто доходи отримані резидентами від інших країн), отже ВНД враховує крім ВВП ще й чисті первинні зовнішні доходи:

ВНД=ВВП+ЧПД_З, де:

ВНД – валовий націон. дохід;

ВВП –валовий внутрішній продукт;

ЧПД_З – чисті первинні зовнішні доходи.

Відмінності між показниками ВВП і ВНД:

1. Якісні:

ВВП-вимірює потік кінцевих товарів і послуг,які вироблені резидентами даної країни.

ВНД-вимірює потік первинних доходів,які отримані резидентами даної країни.

2. Кількісні:

ВНД=ВВП +сальдо первинний доходів з-за кордону

Сальдо первинних доходів отриманих з-за кордону – це різниця між доходами резидентів даної країни отриманими з-за кордону і доходами нерезидентів переданими за кордон з даної країни.

Показник ВНД ідентичний показнику ВНП.

Показники внутрішнього продукту і національного можуть бути обчислені як на валовій так і на чистій основі

ВНП і ВНД за вирахуванням і споживання основного капіталу є ЧВП (чистий внутрішній продукт) і ЧНД (чистим нац.. доходом)

Показник особистого доходу – це ЧНД за вирахуванням внесків на соц.. страхування ,непрямих податків,нерозділеного прибутку корпорації…

По-друге, за рахунок первинних доходів резиден-тів може надаватися трансферти нерезидентам, і навпаки – за рах-к первин. доходів нерезидентів можуть надаватися трансферт резидентам. Цю обставину враховує ВНД наявний (ВНД_н), який обчисл-ся як сума ВНД та чистих поточних трансфертів зовнішніх:

ВНД_н= ВНД+ЧПТ_з , де:

ВНД_н- валовий націон. дохід наявний;

ВНД - валовий націон. дохід;

ЧПТ_з - чисті поточні трансферти зовнішні – різниця між трансфертами отриманими з-за кордону та переданими за кордон.

Номінальний і реальний ввп. Дефлювання та інфлювання ввп.

ВВП – це ринкова вартість кінцевої продукції або додана вартість, створена резидентами всередині країни.

На рівень макроекномічних показників впливають як реальні зміни в економіці так і зміни цін. Щоб розмежовувати вплив на ВВП фізичних обсягів виробництва та цін, розрізняють номінальний ВВП та реальний ВВП

Номінальний (грошовий) ВВП – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в поточних цінах, тобто в фактичних цінах даного року. Реальний – це показник загального обсягу виробництва, який обчислюється в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймається за базовий.

Реальний ВВП повинен відображати зміну фізичного обсягу або кількість одиниць продукції, він не враховує зміну рівня цін.

Поточні ціни – фактичні ціни того періоду, що є предметом аналізу. Постійні ціни – фактичні ціни того року, що беруть базовий в разі обчислення макроекономічної динаміки.

Для визначення цінових змін ВВП використовуються індекси цін (Р). Оснвоними з них є індекс цін ВВП (дефлятор ВВП) та індекс споживчих цін. Вони відображають темп зростання цін у періоді t порівняно з періодом t-1 відповідно на всі товари та послуги або на споживчі товари та послуги. Якщо індекс цін періоду t є відомою величиною, то можна метождами дефлювання або інфлювання визначати реальний ВВП у періоді t: Y=Yⁿ/P.

Дефлятор – коефіцієнт переведення показника, розрахованого в поточних цінах в базові, незмінні ціни. Дефлятор ВВП являє собою індекс цін, за допомогою якого здійснюється перерахунок номінального ВВП (з урахуванням інфляції) в реальний і який відображає зміну цін на всю сукупність товарів і послуг.

- дефлятор ВВП

Yⁿ = (Y_-1+∆Y)P

- приріст номінального ВВП

Інфлювання та дефлювання – коригування реальної величини створеного в той чи інший проміжок часу ВВП. Інфлювання – збільшення грошового виразу ВВП з урахуванням динаміки цін, дефлювання – його зменшення. Найточнішим методом інфлювання або дефлювання ділення номінального ВВП на дефлятор ВВП. У результаті інфлювання грошовий вираз реального ВВП збільшується в ті роки, в яких ціни були нижчими від цін базового року. За допомогою дефлювання грошовий вираз реального ВВП зменшується стосовно тих років, в яких ціни були нижчими цін базового року.

4. Валовий внутрішній продукт: сутність та зміст його елементів за методом видатків та зв’язок з платіжним балансом.

Валовий внутрішній продукт – це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік.

Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередені країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують так формулу:

ВВП = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ,

де СВ – споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;

ВІ – валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;

ДЗ – державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загально суспільних потреб;

ЧЕ – чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг.

Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг складають кінцеве споживання товарів і послуг в країні. Воно охоплює витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги, а також витрати на органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального і колективного споживання.

Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (СВ) включають:

1. витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

2. споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату праці, подарунків тощо;

3. споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для особистого кінцевого споживання;

4. споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням аналогічних закупок нерезидентів на етриторії даної країни.

Державні закупки (ДЗ) – це витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства. До них відносяться витрати на заробітну плату державних працівників і службовців, а також витрати, пов’язані із закупівлею товарів і послуг колективного (суспільного) споживання у приватного сектора економіки.

Валові інвестиції (ВІ) складаються з двох елементів: ВІ = ЧІ + А, де ЧІ – чисті інвестиції, тобто такі, які спрямовуються на приріст капіталу та запасів;

А – амортизація, тобто інвестиції, які йдуть на відновлення зношеного капіталу.

Ескпорт і імпорт товарів та послуг охоплює експортно-імпортні операції країни з іншими країнами світу. Експорт і імпорт послуг охоплює всю сукупність матеріальних і нематеріальних послуг.