Вступ

В умовах «ринку покупця» продавець вимушений будувати свою діяльність, виходячи з купівельного попиту. При цьому попит не обмежується одним попитом на товар. Покупець диктує свої умови також і в області складу і якості послуг, що надаються йому в процесі поставки цього товару. Логістичний сервіс нерозривно зв’язаний з процесом розподілу і представляє собою комплекс послуг, що надаються в процесі поставки товару. Об’єктом логістичного сервісу є різні споживачі матеріального потоку. Здійснюється логістичний сервіс або самим постачальником, або експедиторською фірмою, що спеціалізується у сфері логістичного обслуговування.

Сучасні кризові умови господарювання різко послабили можливості державних органів управління координувати матеріальні, фінансові, інформаційні потоки та організацію взаємодії суб’єктів господарської діяльності. При відсутності налагоджених механізмів координації дій суб’єктів ринкової економіки й несприятливій макроекономічній ситуації треба очікувати різкого зниження ефективності як окремих елементів, так і всієї системи промислового виробництва.

Як відомо, головними шляхами підвищення ефективності виробництва є: орієнтація на усунення несприятливих зовнішніх умов; розвиток ринкових відносин; рішення соціальних проблем; залучення інвестицій, технічне переозброєння; створення ефективного власника. Однак реалізація окремо кожного із зазначених шляхів буде давати обмежений ефект.

Головним чинником низької ефективності й конкурентноздатності виробничих підприємств є недостатньо ефективні управління й організація праці, які визначають низьку ефективність уже наявних виробничих потужностей. Але технічне переозброєння не вирішує проблему підвищення техніко-економічної ефективності виробництва. Впровадження нових поколінь технічних засобів, що здійснюється в рамках неефективно діючої системи управління, як правило, не забезпечує очікуваної віддачі. Цей же фактор стримує освоєння передових технологій, що вимагають більш високої ступені координації потокових процесів. Таким чином, якісне підвищення економічної ефективності блокується існуючими методами управління й організації, які не дозволяють повною мірою забезпечити ефективну адаптацію до зовнішнього середовища.

Актуальність роботи визначається стрімким розвитком логістики на сьогоднішній день, тому що логістика виступає провідними артеріями живлення і є головним зв’язком між зацікавленими суб’єктами, між продавцем продукції та замовником.

Мета роботи полягає у визначені основних напрямків удосконалення матеріальних потоків на публічному акціонерному товаристві ПАТ «Оболонь».

Відповідно до поставленої мети треба вирішити такі задачі:

- аналіз теоретичних та методичних підходів щодо організації логістичної діяльності на підприємстві;

- дослідження організації логістичної діяльності на підприємстві;

- удосконалення транспортної логістики;

- розробка напрямків покращення складського господарства;

- шляхи підвищення рівня обслуговування споживачів.

Предметом є економічні відносини, які виникають в системі логістики.

Об’єктом дослідження виступає логістична система ПАТ «Оболонь».

Методи дослідження – математичний, аналізу, спостереження, статистичний.

Математичний метод застосовується в розрахунковій частині роботи при аналізі логістичних операцій транспортування, складського розміщення товарів та визначенні рівня обслуговування клієнтів.

Метод прямого аналізу використовувався при виявленні каналів збуту ПАТ «Оболонь», зважуванні переваг та недоліків використання послуг перевізників та власного транспортного засобу при здійсненні доставок продукції.

1.Теорія та методологія управління матеріальними потоками;

1.1 Класифікація систем управління матеріальними потоками;

Під системою управління матеріальними потоками розуміється організаційний механізм формування планування і регулювання матеріальних потоків в рамках внутрішньовиробничої логістичної системи.

Потік являє собою сукупність об'єктів, що сприймаються як єдине ціле, існуючий як процес на деякому часовому інтервалі і вимірюється в абсолютних одиницях за певний період. Параметри потоку - це параметри, що характеризують процес, що відбувається.Основними параметрами, що характеризують потік, є: початковий і кінцевий його пункти, траєкторія руху, довжина шляху (міра траєкторії), швидкість і час руху, проміжні пункти, інтенсивність.

За характером утворюваних об'єктів виділяють наступні види потоків: матеріальні, транспортні, енергетичні, грошових коштів, інформаційні, людські, військові та ін, але для логістики з перерахованих представляють інтерес матеріальні, інформаційні та фінансові.

Поняття матеріального потоку є ключовим в логістиці. Матеріальні потоки утворюються в результаті транспортування, складування і виконання інших матеріальних операцій із сировиною, напівфабрикатами і готовими виробами - починаючи від первинного джерела сировини аж до кінцевого споживача. Матеріальні потоки можуть протікати між різними підприємствами або всередині одного підприємства.

Матеріальний потік - це продукція (у вигляді вантажів, деталей, товарно-матеріальних цінностей), розглянута в процесі додавання до неї різних логістичних (транспортування, складування і ін) і (або) технологічних (механообробка, складання та ін) операцій і віднесена до певного часового інтервалу. Матеріальний потік не на тимчасовому інтервалі, а в даний момент часу переходить в матеріальний запас.

Матеріальний потік характеризується певним набором параметрів:

• номенклатура, асортимент та кількість продукції;

• габаритні характеристики (обсяг, площа, лінійні розміри);

• вагові характеристики (загальна маса, вага брутто, вага нетто);

• фізико-хімічні характеристики вантажу;

• характеристики тари (упаковки);

• умови договорів купівлі-продажу (передачі у власність, поставки);

• умови транспортування і страхування;

• фінансові (вартісні) характеристики;

• умови виконання інших операцій фізичного розподілу, пов'язаних з переміщенням продукції, і т.д.

Матеріальний потік на своєму шляху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача проходить ряд виробничих ланок. Управління матеріальним потоком на цьому етапі має свою специфіку і носить назву виробничої логістики.

Завдання виробничої логістики стосуються управління матеріальними потоками всередині підприємств, які створюють матеріальні блага або надають такі матеріальні послуги, як зберігання, фасування, розважування, укладання та ін.

Логістичні системи, що розглядаються виробничою логістикою, носять назву внутрішньовиробничих логістичних систем. До них можна віднести: промислове підприємство; оптове підприємство, що має складські споруди; вузлову вантажну станцію; вузловий морський порт та ін. Внутрішньовиробничі логістичні системи можна розглядати на макро- і на мікрорівні.

На макрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи виступають в якості елементів макрологістичних систем. Вони задають ритм роботи цих систем, є джерелами матеріальних потоків. Можливість адаптації макрологістичних систем до змін навколишнього середовища в істотному ступені визначається здатністю вхідних в них внутрішньовиробничих логістичних систем швидко змінювати якісний і кількісний склад вихідного матеріального потоку, тобто асортимент і кількість продукції, що випускається. Якісна гнучкість внутрішньовиробничих логістичних систем може забезпечуватися за рахунок наявності універсального обслуговуючого персоналу і гнучкого виробництва. Кількісна гнучкість також забезпечується різними способами. Наприклад, на деяких підприємствах Японії основний персонал складає не більше 20% від максимальної чисельності працюючих. Решта 80% - тимчасові працівники. Причому до 50% від числа тимчасових працівників складають жінки та пенсіонери. Таким чином, при чисельності персоналу в 200 чоловік підприємство в будь-який момент може поставити на виконання замовлення до 1000 чоловік. Резерв робочої сили доповнюється адекватним резервом обладнання.

На мікрорівні внутрішньовиробничі логістичні системи являють собою ряд підсистем, що знаходяться у відносинах і зв'язках одна з одною, утворюють певну цілісність, єдність. Ці підсистеми: закупівля, склади, запаси, обслуговування виробництва, транспорт, інформація, збут і кадри, забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження всередині неї та вихід із системи. Відповідно до концепції логістики побудова внутрішньовиробничих логістичних систем повинна забезпечувати можливість постійного узгодження і взаємного коригування планів і дій постачальницьких, виробничих і збутових ланок всередині підприємства.

Коли попит перевищує пропозицію можна з достатньою впевненістю вважати, що виготовлена ​​з урахуванням кон'юнктури ринку партія виробів буде реалізована. Тому пріоритет отримує мета максимального завантаження обладнання. Причому, чим крупніше буде виготовлена ​​партія, тим нижче виявиться собівартість одиниці виробу. Завдання реалізації на першому плані не стоїть.

Ситуація змінюється з приходом на ринок «диктату» покупця. Завдання реалізації виробленого продукту в умовах конкуренції виходить на перше місце. Непостійність і непередбачуваність ринкового попиту робить недоцільним створення і утримання великих запасів. У той же час виробничник вже не має права упустити жодного замовлення. Звідси необхідність в гнучких виробничих потужностях, здатних швидко відреагувати виробництвом на виникаючий попит.

Зниження собівартості в умовах конкуренції досягається не збільшенням розмірів випуску партій та іншими екстенсивними заходами, а логістичною організацією як окремого виробництва, так і всієї товаропровідної системи в цілому.

Розрізняють декілька систем управління матеріальними потоками:

• MRP - планування потреби в матеріалах;

• DRP - планування розподілу ресурсів;

• JIT - управління матеріальними та інформаційними потоками за принципом «точно вчасно»;

• KANBAN - інформаційне забезпечення оперативного управління матеріальними потоками за принципом «точно вчасно»;

• OPT - оптимізована технологія виробництва.

Штовхаюча система являє собою систему організації виробництва, в якій предмети праці, що надходять на виробничу ділянку, безпосередньо цією ділянкою в попередньої технологічної ланки не замовляються. Матеріальний потік «виштовхується» одержувачу по команді, що надходить на передавальну ланку з центральної системи управління виробництвом.

Рис.1. Принципова схема, щтовхаючої системи управління матеріальним потоком в рамках внутрішньовиробничої логістичної системи.