МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА КОНКУРЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Економічна теорія ( основи економічної теорії,

мікроекономіка, макроекономіка )

на тему № 48:

«Інфляція, її сутність, причини та види»

Виконала:

студентка ІІ курсу, групи 16

денної форми навчання

Факультету економіки, менеджменту та права

Костенко Наталія Михайлівна

Науковий керівник:

канд. економічних наук

Попова Нінель Веніамінівна

Результати перевірки:

___________________

Київ 2012

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

І. Інфляція як прояв макроекономічної нестабільності…………………..4

1.1. Теорії інфляції………………………………………………………4

1.2. Суть, види та причини інфляції…………………………………….

ІІ. Соціально-економічні наслідки інфляції та її особливості в Україні……

2.1. Соціально-економічні наслідки інфляції в Україні………….

2.2. Інструменти фіскальної та грошової політики…………..

2.3. Методи подолання інфляційних процесів…………………

Висновки…………………………………………………………….

Список використаної літератури…………….

Додатки ……………………………..

Додаток А «КЛАСИФІКАЦ.ІНФ.» ПАНЧИШИН ст. 340

Додаток Б

Додаток В

Додаток Д

Додаток Е

Вступ

Термін «інфляція» на сьогоднішній день відомий, певно, усім, навіть малим дітям. Ми часто зустрічаємо його у ЗМІ, чуємо по телебаченню та й самі нерідко використовуємо у повсякденному житті. А чи так багато ми знаємо, що насправді являє собою інфляція?

Багато людей трактують інфляцію як знецінення грошей, зростання рівня цін тощо, проте такі визначення є досить неточними, односторонніми. Саме тому я вирішила дізнатися детальніше, що ж таке інфляція і присвятила цьому питанню свою курсову роботу.

Дана тема є надзвичайно актуальною, оскільки інфляція – одне з небагатьох явищ, яке, мабуть, не оминуло жодної країни: ні найбагатшої, ні найбіднішої. Інфляція завжди і всюди має значний вплив на життя людей, на соціально-економічний розвиток країни та й на …(??світову економіку)????…. загалом.

Над питанням інфляції працювало багато представників науки. Фундаментальну методологічну базу для аналізу інфляційних процесів заклали такі стовпи світової економічної думки, як А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. Локк, А. Маршалл, Дж. Мілль, І. Фішер, Д. Юм. Досліджували цю проблему й наші співвітчизники: Базилевич К.С., Баластрик Л.О., Башнянин Г.І., Томашик Л.С., Середа А.Р., Савченко А.Г., Макаренко І.П., Семенов А.М., Панчишин С. та інші.

Та, незважаючи на велику кількість досліджень, наукових праць з приводу інфляції, вчені ще й до цього часу не досягнуть згоди щодо ряду питань, зокрема, першопричин інфляції, методів подолання, необхідності регулювання.

Метою даної роботи є висвітлення питань, які допоможуть зрозуміти, розібратися і засвоїти всі тонкощі такого явища, як інфляція: чому виникає інфляція? в чому бачать першопричини інфляції представники різних економічних шкіл і течій? які види інфляції існують? як впливати на темп інфляції і чи можна її подолати? чи може інфляція бути вигідною для когось? які наслідки тягне за собою інфляція?

Розділ і інфляція як прояв макроекономічної нестабільності

1.1. Теорії інфляції

Теоретичне осмислення проблем інфляції, хоча і не було стрижнем економічної теорії, але йому приділялася чільна увага. Періодично інтерес до проблем інфляції то зростав, то вщухав у міру того, як суспільство переживало періоди її підвищення та згасання. Різні напрями та школи політичної економії розглядали цю проблему з різних боків і вносили свій внесок у її розробку.

У наш час є три основні напрями в теорії інфляції: кейнсіанська теорія інфляції, монетаристська кількісна концепція і теорія надзвичайних витрат.

Також не варто забувати про марксистську теорію інфляції, яка пов’язувала інфляцію з надлишковим паперово-грошовим обігом і спиралася при цьому на положення К. Маркса про паперові гроші як представників-замінників золотих грошей та на формулу К. Маркса, що визначала кількість золотих грошей в обігу при виконанні ними лише функції засобу обігу (К_гр. = ТЦ / Ш_о) та при виконанні грішми ще і функції засобу платежу на формулу:

К_гр. = (ТЦ – К_р + П_л – ВП) / Ш_о,

де К_гр. – кількість грошей; Т – кількість товарів; Ц – ціни товарів; К_р – сума цін товарів, проданих в кредит; П_л – платежі, за якими настав строк виплат; ВП – взаємопогашення платежів; Ш_о – швидкість обігу грошей.

При цьому бралось до уваги зауваження К. Маркса, що у разі заміни золота паперовими грішми номінальна кількість цих грошей в обігу може зростати, але при цьому зростаюча кількість паперових грошей буде лише «представником тієї кількості золота, яке … іманентне законам товарного світу».

У західній економічній думці 1930-ті роки ознаменувалися появою і швидким завоюванням популярності кейнсіанською теорією. Вирішальними в цьому процесі були ідеї, висунуті в головній праці Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Найбільш революційний характер на той час несли дві ідеї Кейнса. Перша полягала у визнанні того, що ринкова економіка, заснована на приватному підприємництві, за певних умов може опинитися у глибокій кризовій стагнації, з якої одні лише стихійні сили ринку її вивести не зможуть. Друга фундаментальна ідея кейнсіанства полягала у висуненні як визначального напряму еволюції економічної системи державного регулювання, покликаного виправити дефекти чисто ринкового розвитку стимулюванням так званого ефективного попиту. Вирішальним інструментом подібного стимулювання визнавалось збільшення видатків державного бюджету (в тому числі за рахунок його дефіциту). В цьому контексті інфляція стає важливим елементом макроекономічного регулювання.

У зв’язку з поширенням кейнсіанства поступово формується новий погляд на інфляцію. Головне, що воно принесло в трактування інфляції, - це відмова від тих жорстких кількісних закономірностей, які пропонувались І. Фішером (MV=PQ). Було визнано можливість зміни швидкості обігу грошей, обсягів товарообороту і, відповідно, вплив цих змін на інфляційні процеси. До аналізу кількісних закономірностей було включено з досить важливим значенням ті економічні змінні, важливість яких раніше недооцінювалася (передусім норма відсотка і неоднакова ліквідність різних платіжних засобів та цінних паперів).

Відбулася відмова і від наявності жорсткої пропорції у взаємодії грошової маси і рівня цін. Відповідно до кейнсіанських ідей за певних умов (насамперед при недовикористанні виробничих і трудових ресурсів, тобто в періоди економічних спадів) помірне зростання грошової маси і, відповідно, платоспроможного попиту має більшою мірою впливати на піднесення виробництва і зайнятості та меншою мірою – на зростання цін. Механізм такого впливу пов’язаний зі зменшенням норми відсотка, що і зумовлює зростання інвестицій.

Дж. М. Кейнс вважав, що «справжня інфляція» настає тоді, коли «подальше збільшення ефективного попиту вже не веде до подальшого збільшення обсягу виробництва, а повністю витрачається на підвищення одиниці витрат, яке відбувається строго пропорційно до збільшення попиту». Під «ефективним» розуміється попит з боку держави та підприємців.

Найважливіший момент кейнсіанського тлумачення інфляції – виділення певного «критичного рівня», який відокремлює просте збільшення грошової маси в обігу від інфляції.

Кейнсіанські ідеї в країнах з розвиненою ринковою економікою змінили ставлення до інфляції. Низька, повзуча інфляція почала визнаватись неминучим супутником нормального розвитку економіки, який може за певних умов відігравати і позитивну роль у стимулюванні виробництва. Більш висока інфляція трактується вже як негативне явище, оскільки пов’язані з нею великі соціально-економічні та політичні втрати значно перевершують можливість отримати певну користь.

Після Другої світової війни визріли нові зрушення у трактуванні інфляції в межах кейнсіанства. Так, з’явився напрям, що доводив досить жорсткий зворотній зв'язок між інфляцією і безробіттям. Було визначено, що періоди з низьким безробіттям, як правило, сприяли прискореному зростанню цін; періоди ж високого безробіття, яке відображає загальне зниження платоспроможного попиту, і є типовим для періодів економічних спадів, поєднується зі зниженням цін і відсутністю інфляції. Цей взаємозв’язок дістав назву «кривої Філліпса» (рис. 1).

Вставити криву!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Проте економічні кризи 1974-1975 рр. та 1980-1982 рр. виявили новий феномен – стагфляцію, що заперечує "криву Філіпса", так як в ці періоди – періоди стагнації або кризи – темпи інфляції не зменшувались, а збільшувались.

Наприкінці 70-х років розпочинається ренесанс кейнсіанського антипода – монетаризму. Найвідоміші представники цієї теорії: М. Фрідман, К. Брюннер, М. Паркін. Попри їхні різні теоретичні підходи і методологію, належність до монетаристської школи визначається прийняттям ними таких основних постулатів:

1. Стабільність є іманентною рисою ринкової економіки. Після порушень господарського розвитку економіка автоматично повертається до стану рівноваги, а безробіття – до свого «природного рівня».

2. Будь-які темпи зростання грошової маси можуть бути поєднані зі станом рівноваги, єдина відмінність цих станів рівноваги полягає у різних темпах інфляції.

3. Зміни в темпах зростання грошової маси першопочатково дійсно впливають на темпи реального економічного зростання (і, відповідно, на рівень безробіття). В довгостроковому аспекті цей вплив зникає і зберігається лише постійна тенденція до збільшення цін.

4. Негативне ставлення до політики управління попитом – як грошової, так і бюджетної. Перевага віддається довгостроковій стабільній грошовій політиці - встановленню норм чи орієнтирів зростання грошової маси.

Усі негаразди в розвитку економіки монетаристи пояснюють надмірним впливом держави, який полягає у невмінні керувати грошовою емісією, тобто пропозицією грошей. Відповідно до ідей монетаристів вирішальна роль держави в економіці має полягати передусім у постійному та рівномірному збільшенні кількості грошей в обігу, що само по собі забезпечить здоровий розвиток ринкової економіки.

Інфляція в розумінні монетаристів, є чисто грошовим явищем, яке викликане їх надмірною емісією.

Криву Філліпса монетаристи піддали жорсткій критиці. М. Фрідман та Е. Фелпс критикували її передусім через те, що вона побудована без урахування інфляційних очікувань. Саме їх наявність призводить до того, що в довгостроковому періоді крива Філліпса набуває вертикального вигляду, тобто безробіття повертається до свого природнього рівня незалежно від темпів інфляції. Короткострокова ж крива набуває вигляду численних кривих залежно від інфляційних очікувань. Проведення розподілу між довго- та короткостроковою кривою зумовлене появою адаптивних інфляційних очікувань.

Поява цих очікувань пов’язана з тим, що суб’єкти господарювання на підставі власного досвіду починають прогнозувати інфляцію на майбутнє в розмірах, що визначаються минулою інфляцією. Це призводить до того, що розвиток економіки стає майже незалежним від прогнозованої грошової політики. Очікувані темпи інфляції досить повно відбивають будь-які зміни в грошовій пропозиції. Це безпосередньо впливає на реальні темпи інфляції без впливу на економічну систему. Такий висновок теорії монетаризму відомий як «неефективність політики».

Боротьба з інфляцією у монетаристів зводиться до заходів, спрямованих на зменшення приросту кількості грошей в обігу та до обмеження зростання платоспроможного попиту. Особливе значення надається повній ліквідації дефіциту бюджету і стійкій підтримці жорстко обмежувальної кредитно-грошової політики. Монетаристи повністю відкидають необхідність боротьби з інфляцією витрат; єдине, до чого на їх погляд слід вдатися в такому разі, - це всіляко підтримувати конкурентно-ринковий клімат на стороні пропозиції і виробництва товарів.

У США одночасно з монетаризмом виник інший напрямок економічної думки – теорія «економіки пропозиції», ключовою ідеєю якої було підкреслення необхідності повороту державної економічної політики від кейнсіанських рекомендацій щодо стимулювання платоспроможного попиту до стимулювання пропозиції, насамперед податкове, приватного підприємництва і заощаджень населення (через зниження податків з населення, особливо з його найбагатших прошарків). Небезпеку, що виникає внаслідок такої політики для прибуткової частини бюджету теоретики «економіки пропозиції» не визнають, оскільки вважають, що внаслідок подібного стимулювання пропозиції буде досягнуто таке прискорення у зростанні доходів, і, відповідно, податків з них, яке повністю компенсує попередні податкові втрати. (???????????????7 про криву Лаффера)

Внесок прихильників теорії «економіки пропозиції» у сучасну багаточинникову концепцію інфляції полягає у тому, що вони пов’язують у єдине ціле інфляцію і податки. Тобто, високі податки гальмують розвиток виробництва, що знижує пропозицію товарів і веде до інфляції. Інфляція, яка виникає внаслідок підвищення податків, справляє негайний ефект не тільки на ціни, а і на заробітну плату. Основним винуватцем інфляції вони вважають державу, яка підвищує податки. Податки штовхають ціни догори, а вони, в свою чергу, тягнуть заробітну плату, породжуючи спіраль «зарплата-ціни». Зменшуючи податки, можна не просто перерозподілити суспільні ресурси, а і досягти їх кращого використання, стимулювати науково-технічний прогрес. Саме це, на їх погляд, може прискорити економічне зростання, зменшити безробіття та стримати розвиток інфляції.

Свій вклад у розробку багаточинникового підходу при теоретичному дослідженні проблем інфляції вніс і латиноамериканський регіон. Зважаючи на тривалий досвід високої інфляції тут сформувалися теорії так званої структурної інфляції. Вони розглядають такий різновид інфляції, який проходить як динамічний процес, зумовлений диспропорціями між галузями і секторами господарства, нееластичністю пропозиції по відношенню до попиту, слабкою мобільністю чинників виробництва, негнучкістю цін у бік зниження.

З точки зору структуралістів зростання грошової маси лише дає можливість інфляції проявитись. Причиною ж є невідповідність попиту пропозиції, наявність «вузьких місць» в структурі виробництва. Структуралісти вважають, що для стримування подібної інфляції потрібні зміни передусім у структурі економіки на базі стимулювання збалансованого економічного зростання, ліквідації диспропорцій, зростання еластичності пропозиції. Тільки грошовим регулюванням з інфляцією не впоратися; до того ж рестрикційні заходи без відповідних структурних перетворень можуть призвести до кризи.

Структуралісти визнають стимулюючий вплив інфляції на економічне зростання. Проте, на відміну від кейнсіанців, вони вважають, що за певних умов економічно не тільки доцільна, а корисна також галопуюча інфляція (при 20-25% середньорічного приросту цін). Прихильники даної теорії зазначають, що різні галузі та сектори економіки розвиваються з різною швидкістю, створюючи тим самим «вузькі місця» і диспропорції. Відсутність активного інвестування у ці вузькі місця може призвести до накопичення диспропорцій та інфляційних вибухів, тому зростання інвестицій є необхідністю, навіть, якщо вони фінансуються за рахунок емісії.

Ми розглянули лише основні теорії інфляції. Окрім них існує багато інших, які пов’язують інфляцію не лише з економічними факторами, а, приміром, з природніми чи політичними подіями. Так, представники теорії суспільного вибору Джеффрі Бреннан та Джеймс Б'юкенен пов’язують інфляцію з політичними процесами, роблячи такі висновки: у міру наближення терміну виборів керівна партія прагне проводити «популярний» курс стимулювання економічного зростання, зокрема за рахунок активної кредитно-грошової і бюджетної політики; безпосередньо після виборів партія, що перемогла, вимушена проводити «непопулярний» курс боротьби з інфляційними наслідками політики, що проводилася у період передвиборної кампанії[22, c. 97 ГОрбань]. Таким чином, в економіці виникає циклічний процес: безпосередньо перед виборами спостерігається прискорення економічного зростання і з невеликим часовим лагом – збільшення інфляції, а в період після виборів темп інфляції знижується, та, як наслідок дефляційної політики, знижуються і темпи економічного зростання.

Як бачимо, теорії інфляції відповідно до змін в економічному житті також змінювалися, трансформувалися. Положення основних теорій визначалися типом грошової системи країни, національними особливостями, фазою економічного циклу, структурою трансмісійного монетарного механізму тощо.

Після ознайомлення з такими різноманітними теоріями інфляції, положення яких часом суперечать одне одному, стає очевидно: інфляція - не суто грошове явище; вона породжується великою групою чинників.