Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
Предмет мікроекономіки
Мікроекономіка вивчає взаємодію окремих економічних суб'єктів та досліджує механізм функціонування конкретних ринків
Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень суб’єктами господарювання, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.
Обмеженість ресурсів та безмежність потреб
Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв’язання протиріччя між бажанням індивідів задовольнити свої безмежні потреби та обмеженістю ресурсів, які знаходяться в їх розпорядженні. Земля та Сонце – абсолютні обмеження людської популяції. Всі решта ресурсів є похідними, а отже – теж обмеженими.
Економічні потреби – внутрішні мотиви, що спонукають до економічної діяльності. Особливість потреб полягає в їх безмежному зростанні.
Економічні блага – засіб задоволення потреб, що існує в обмеженій кількості. Економічні блага поділяються на товари та послуги, на споживчі (прямі) та виробничі (непрямі).
Ресурси (фактори виробництва) – елементи що використовуються заради виробництва економічних благ.
Економічні ресурси мають спільну властивість – рідкісність.
Рідкісність – характеристика економічних благ, щодо обмеженості ресурсів для задоволення безмежних потреб.
Основні економічні ресурси
«Земля»-усі природні ресурси, що застосовуються у виробничому процесі
«Капітал»-усі виготовлені засоби виробництва, що необхідні для створення товарів та послуг
«Праця»-фізичні та розумові здібності людини, що застосовуються у виробництві
«Підприємницькі здібності»-фактор, виробництва, що поєднує економічні ресурси заради створення економічних благ
Обмеженість ресурсів породжує серед виробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже, обумовлює вибір оптимального варіанту їх застосування.
Проблема вибору
Економічний вибір – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат. Проблему економічного вибору відображає крива виробничих можливостей (рис.1.1).
Важливі припущення:
наявні фактори виробництва постійні як кількісно, так і якісно;
технологія виробництва не змінюється (const).
Кожна точка кривої виробничих потужностей (А, B, C, D) характеризує максимальний обсяг виробництва двох товарів одночасно, що свідчить про ефективність використання наявних ресурсів. Усі точки кривої виробничих можливостей оптимальні за Парето.
Ефективність
характеризує зв'язок між обсягом вироблених економічних благ і кількістю ресурсів, зо застосовуються в процесі виробництва.
Більша кількість благ, отримана від даного обсягу затрат → підвищення ефективності.
Менший обсяг благ від даної кількості затрат → зниження ефективності.
Збільшення виробництва товару Х неодмінно вимагає зменшення виробництва товару Y: мають місце альтернативні витрати.
В
Альтернативні витрати
изначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в процесі економічного вибору. Вони характеризуються цінністю втрачених можливостей – витрат на виробництво будь-якого блага, що виражені через інше, яким жертвують.Крива має вигнуту форму: кожна додаткова кількість товару Х потребує все більшого скорочення виробництва товару Y.
Точка F знаходиться нижче кривої ABCD: вона відображає неефективне використання ресурсів.
Точка М знаходиться поза межами ресурсних можливостей та ілюструє обмеженість ресурсів графічно
Межа виробничих можливостей ілюструє такі фундаментальні положення:
рідкісність ресурсів означає, що всі комбінації випуску товарів, розміщених ззовні кривої виробничих можливостей, нездійсненні;
необхідність вибору з-поміж досяжних комбінацій товарів;
існування витрат втрачених можливостей – на це вказує спадний характер кривої виробничих можливостей;
опуклість кривої виробничих можливостей свідчить про існування