Взаємодія попиту та пропозиції:ринкова рівновага.

Взаємодія попиту і пропозиції визначає ринкову рівновагу. Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропозиції збігаються. Криві попиту і пропозиції в точці кількісно-цінової рівноваги перетинаються (рис. 2.6).

Ц іна рівноваги – це ринкова ціна (P^*), за якої обсяг попиту дорівнює обсягу пропонування. Це ціна, яка задовольняє і продавців, і покупців, за цією ціною їхні інтереси співпадають. У точці рівноваги відсутні як дефіцит, так і надлишок товарів, отже, зникають чинники, які спричиняють зміну ціни.

Рівновага окремого ринку певного товару, називається частковою рівновагою. Її умовою є: Q_D=Q_S.

Ринок не завжди перебуває в стані рівноваги, але завжди існує тенденція до вирівнювання обсягів попиту і пропонування. Якщо ціна відхиляється вгору від рівноважної, з’являється надлишок товарів у продавців, загострення конкуренції змушує їх знижувати рівень ціни до рівноважного, а якщо ціна опустилась нижче за рівноважну, то виникає дефіцит товарів і, користуючись конкуренцією серед покупців, продавці піднімають ціну (рис. 2.7). Отже, зміна ціни повертає ринок до попередньої рівноваги. Точка рівноваги є стійкою, а коливання ціни відіграє роль механізму саморегулювання ринкової системи.

Тема 6. Теорія граничних продуктів і мікроекономічна модель підприємства.

Мікроекономічна модель фірми Основні припущення теорії фірми:

• раціональність поведінки – фірма максимізує прибуток;

• суверенітет у прийнятті рішень

• випускає лише один вид продукції, тобто моно продукт;

Мікроекономіка розглядає фірму як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів на готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем

Фірма є ринково-виробничою системою. Вона водночас виступає у ролі споживача факторів виробництва, які купує на ринку факторів, і виробника продукції та її продавця на ринках товарів та послуг.

СХЕМА ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ

Виробництво у мікроекономіці розглядається суто функціонально, як процес перетворення вхідних ресурсів у товари та послуги, як вихідний потік випуску з використанням певної технології.

Вихід

(випуск)

Вхід

(фактори)

Виробничий процес

Будь-яка система, за термінологією загальної теорії систем, має вхід, процесор та вихід.

На вході підприємства – так звані прості елементи процесу виробництва (фактори виробництва): засоби праці, предмети праці, робоча сила, енергія, інформація тощо.

Процесор – це трансформація факторів виробництва у готову продукцію, а саме виробничий процес.

Вихід – кінцеві результати виробництва: товари або послуги у грошовому чи натуральному вимірі, вироблені підприємством за певний проміжок часу з використанням необхідних для цього ресурсів.

Фактор часу у діяльності фірми

З огляду на можливості замінювати обсяги використання ресурсів у процесі виробництва, діяльність фірми як мікросистеми досліджується протягом певних періодів часу:

миттєвий період виробництва – період у виробничій діяльності, протягом якого жоден фактор не може бути змінений;

короткостроковий період виробництва – період у виробничій діяльності, протягом якого один із факторів розглядається як змінний (наприклад, праця), інші – як постійні;

довгостроковий період виробництва – період у діяльності, достатній для зміни обсягів використання усіх без винятку факторів виробництва, потрібних для випуску продукції.

Мета діяльності фірми

Гіпотеза про раціональність поведінки суб'єктів ринкових відносин означає, що фірма прагне приймати такі рішення, які б дозволили їй за умов обмеженості ресурсів максимізувати прибуток.