Основною метою діяльності підприємства є максимізація прибутку.

Досягнення цієї мети вимагає здійснення вибору:

• що виробляти?

• яким чином виробляти?

• для кого виробляти?

Припущення про єдину мету діяльності підприємства є певним спрощенням. Воно може мати й інші цілі, особливо у короткостроковому періоді, але домінуючою метою у довгостроковому періоді має бути саме максимізація прибутку, інакше фірма не зможе втриматися у своєму бізнесі та досягти інших цілей.

Однією з головних умов отримання максимального прибутку є ефективність виробництва. Слід розрізняти технологічну та економічну ефективність виробництва.

• ц

  Технологія

  е сукупність знань про спосіб сполучення різних факторів виробництва для забезпечення випуску певного блага.

Технологічна ефективність

• Виробничий процес технологічно ефективний, якщо не існує ніякого іншого способу, при якому для виробництва даного обсягу продукції витрачається менша кількість хоча б одного з ресурсів за умови не збільшення інших видів ресурсів.

• Виробничий процес технологічно ефективний, якщо обсяг виробленої продукції є максимальним при використанні визначеної кількості ресурсів

!

Раціональний підприємець не використовує

неефективні способи виробництва.

Коли у зворотних напрямах змінюється кількість застосування різних ресурсів, визначення технологічної ефективності способу виробництва є ускладненим. У таких випадах використовується показники економічної ефективності виробництва.

Економічна ефективність

Економічно ефективним способом виробництва заданої кількості продукції слід вважати такий спосіб, при якому досягається мінімізація альтернативної вартості витрат.

Економічною моделлю технології є виробнича функція.

Виробнича функція та її властивості

• П

  Виробнича функція

  оказує співвідношення між будь-якою комбінацією факторів виробництв і максимально можливим обсягом продукції.

Виробнича функція будується для певної технології: зміна технології веде до зміни функціональної залежності

Існують однофакторні, двофакторні і багатофакторні виробничі функції.

Якщо весь спектр комбінацій виробництва уявити як витрати праці (L) і капіталу (K), то виробнича функція може бути визначена таким чином:

Q = f(L,K),

де Q – максимальний обсяг продукції, що виробляється за даної технології.

Побудова двофакторної виробничої функції базується на певних гіпотезах:

а) гіпотеза абсолютної необхідності (або взаємозалежності) факторів виробництва:

K = 0  Q(K, L) = 0, L=0  Q(K, L) = 0

б) гіпотеза взаємозамінності факторів виробництва

Q(K + ΔK, L) = Q(K, L + ΔL)

в) гіпотеза монотонності

K’ > K  Q(K’, L) > Q(K, L); L’ . L  Q (K, L’) > Q (K, L)

Ізокванта

Двофакторна виробнича функція моделює виробничий процес, в якому змінними є обсяг використання двох факторів виробництва.

У табличній формі вона подається у вигляді так званої виробничої сітки (табл.6.1)

Таблиця 6.1