Виробнича сітка

(обсяги виробництва продукції за різних комбінацій виробничих факторів)

Капітал, од	Праця, од
	1	2	3	4	5
1	20	40	55	65	75
2	40	60	75	85	90
3	55	75	90	100	105
4	65	85	100	110	115
5	75	90	105	115	120

Кожна клітина в таблиці відображає максимальний обсяг випуску, який забезпечується відповідними обсягами факторів виробництва Для побудови двофакторної функції у графічній формі слід вибрати у таблиці 6.1 усі комбінації ресурсів, що забезпечують той самий обсяг випуску, і нанести їх відповідні точки на координатну площину K, L. Якщо з’єднати ці точки отримаємо лінію рівного випуску – ізокванту (рис.6.1).

Ізокванта

• Це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації ресурсів, (праці і капіталу), які дають

змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість ресурсів, тим більший обсяг виробництва, тим далі від початку координат знаходиться ізокванта. Властивості ізокванти аналогічні властивостям кривої байдужості (див.тему 2)

• С

  Карта ізоквант

  укупність ізоквант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу виробництва (рис.6.2)

Різні комбінації факторів виробництва в межах однієї ізокванти, забезпечуючи виробництво певної кількості продукції, свідчать про деяку взаємозамінність факторів. Взаємозамінність виробничих ресурсів у кожній точці ізокванти є різною. Для означення рівня взаємозамінності факторів виробництва використовують граничну норму технологічної заміни (MRTS).

• П

  Гранична норма технологічної заміни (mrts)

  оказує, на скільки одиниць має зменшитися виробниче споживання одного ресурсу в обмін на збільшення кількості споживання іншого ресурсу на одиницю за умов, що обсяг виробництва залишиться незмінним.

Г ранична норма технологічної заміни праці капіталом визначається за формулою:

Q = const

Г ранична норма технологічної заміни капіталу працею визначається за формулою

Q = const

Ізокванти мають різну конфігурацію в залежності від параметрів обраної функції.

1. степенева функція (функція Коба-Дугласа)

Q = a L^αK^β a, α, β > 0 α + β = 1

2. лінійна функція (для абсолютно взаємозамінних ресурсів) (рис. 6.3а)

Q = aL + bK a, b> 0

3. функція фіксованих пропорцій використання факторів виробництва (функція Леонтьєва) (рис.6.3б)

Q = min{aL, bK}, a, b >0

Сукупний, середній і граничний продукти виробництва. Закон спадної віддачі змінного фактора виробництва

Виробнича функція у короткостроковому періоді (так звана однофакторна виробнича функція) відображає максимально можливий випуск продукції за різних обсягів використання одного з факторів виробництва та незмінної кількості застосованих інших виробничих факторів:

Q = f(Х),

Сукупний продукт (ТР)

• з

  Середній продукт (АР)

  агальний обсяг виробництва, який досягається за певного кількісного поєднання змінного ресурсу з незмінною кількістю інших ресурсів. Величина змінного ресурсу змінюється зі зміною обсягів використання змінного фактора.

• відображає середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг продукції, який припадає на одиницю фактора Х.

Граничний продукт (МР)

• приріст загального обсягу виробництва (додатковий продукт), здобутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва:

,

де ΔТР – приріст обсягу виробництва;

ΔХ – приріст змінного фактора.

Якщо витрати змінного фактора збільшувати в нескінченно малих кількостях, то граничний продукт саме й виражатиме граничну продуктивність фактора (наприклад, гранична продуктивність праці, гранична продуктивність капіталу. Це поняття посідає центральне місце в теорії фірми, оскільки зіставлення продуктивності та ринкової ціни фактора виробництва обґрунтовує рішення фірми щодо доцільності залучення додаткових одиниць змінного фактора.

Р озглянемо випадок, коли обсяги використання усіх факторів виробництва, окрім одного, є фіксованими, тобто однофакторну виробничу функцію (або виробничу функцію короткострокового періоду).

Основними показниками є динаміка сукупного (ТР), середнього (АР) та граничного (МР) продукту змінного фактору виробництва. Взаємозв’язок показників ТР, АР і МР та обсягу використання змінного фактора Х ілюструє рис. 6.4)