Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Чернівецький коледж дизайну та економіки

Реферат

на тему:

Фізики:Роберт Бойль

та Едм Маріотт

Виконали студенти групи 1-801:

Р.Р.Зелінський.

М.В. Мирошниченко.

Перевірив викладач:

О.М.Скубак.

Чернівці 2011.

План:

1.Біографія………………………………………………………..1ст.

2.Наукова діяльність………………………….………………….2ст.

3.Релігійна діяльність……………………………….……………4ст.

4.Роботи…………………………………………………………..5ст.

5. Едм Маріотт……………………………………………………6ст.

6.Посилання……………………………………………………....7ст.

Біографія

Роберт Бойль (25 січня 1627 - 30 грудня 1691) - фізик, хімік і богослов, сьомий син Річарда Бойля, графа Коркского, вельможі часів Єлизавети Англійскої.

Початковий виховання і навчання здобув удома та в колегії в Ітон, а на дванадцятому році був посланий батьком до Женеви, де навчався кілька років під керівництвом одного француза, а потім завершив свою освіту подорожжю в Італію і Францію.

Повернувшись до Ірландії, Бойль після смерті батька отримав значне стан і оселився у своєму маєтку Сталльбрідже, займаючись спочатку переважно філософією і релігією. У 1654 р. переселився в Оксфорд, де став більш віддаватися занять фізикою і хімією, отримав ступінь почесного доктора фізики Оксфордського університету (1665), і брав участь у заснуванні Товариства наук, яке потім в 1668 р. перемістилася в Лондон, а згодом під назвою Лондонського королівського товариства отримало велику популярність. Роберт не був одружений, з посад виправляв обов'язки президента Лондонського королівського товариства і багато років був одним з директорів Ост-Індської компанії. Всі свій стан і всі свої сили він вжив на вивчення природи і на розповсюдження релігійних християнських понять. Похований в Лондоні, у Вестмінстерському абатстві.

Наукова діяльність

У вивченні природи він був послідовником Бекона Веруламского, противником схоластичної філософії і давав перевагу досвіду перед умоглядом; іноді цей напрямок заважало йому робити узагальнення сенсу помічених ним явищ. Дуже важливий фізичний закон стиснення газів, який носить тепер його ім'я (закон Бойля - Маріотта), залишився б, може бути, непоміченим Бойл, якщо б не початкове зазначення його учня Річарда Таунлі на правильність стиснення газів зі збільшенням тиску в дослідах Бойля.

В Бойл уособлюється реакція раніше схоластичному напрямку, так довго панувала в науці і який служив гальмом у дослідженні природи: всі його експериментальні роботи і твори виставляють на вигляд могутня значення досвіду у фізиці й хімії. Крім відкриття закону стиснення газів, а саме залежності пружності газу від займаного ним обсягу, Бойль показав, що тепла вода закипає при розрідженні навколишнього її повітря, але не узагальнив значення цього важливого досвіду, тобто не показав, що температура кипіння води взагалі залежить від тиску повітря і пари води на її поверхні.

Він довів, що явище чуприна, а саме підняття рідин у вузьких трубках, відбувається в розрідженому просторі, чим і спростував існуючий тоді думка, що в цьому явищі бере участь атмосферний тиск. Досвід йому довів також, що сифон не може в розрідженому повітрі служити для переливання рідин, що дим, як і всяке інше тіло, падає, отже піддається дії тяжкості, що тертя тіл і гасіння вапна відокремлюють теплоту і в розрідженому повітряному просторі.

Ці та багато інших досліди Бойль виробляв за допомогою повітряного насоса, незадовго перед тим винайденого Отто фон Геріке, але отримав різні удосконалення в руках Бойля. Після появи твори Геріке, в якому описані його досліди над електрикою і магнетизмом, Бойль зайнявся відтворенням цих дослідів і вніс до них, як завжди, щось нове, а проте він іноді помилявся, як, наприклад, в тому випадку, коли вважав, що залізо відпадає від магніту під дзвоном повітряного насоса внаслідок розрідження повітря.

Бойль робив і оптичні дослідження і уклав з них, що кольори не складають власне приналежності речовини, а походять від деяких змін, вироблених світлом на поверхні тіл, внаслідок чого вони різному діють на зір; взагалі він вважав, що всі кольори суть видозміни білого. Було б довго перераховувати всі досліди Бойля, з яких багато встановлювали той чи інший новий факт, але згадаємо ще, що величезну силу розширення, обнаруживающуюся при замерзанні води, він відчував і довів, заморозивши воду, наповнювала залізний стовбур; при утворенні льоду залізна трубка була розірвана з одного кінця. Бойль переконався, що лід випаровується навіть при значно низьких температурах, що солі в змішанні з льодом або снігом виробляють охолодження і при цьому звертаються в рідину - важливе зауваження.

В одному відділі фізики Бойль був не тільки експериментатором, а й теоретиком - а саме він докладно розвинув свої погляди на будову речовини в кількох творах: «Skeptical Chemist» (1662 і 1669), «The origin of forms and qualities according to the corpuscular Philosophy »(1666 і 1667).

Бойль приймає, подібно своїм попередникам, існування в природі абсолютно пустого простору, в якому знаходяться матеріальні частки певної величини і форми; атоми рідин знаходяться в постійному русі, а твердих тіл - у спокої, проміжки ж між частинками наповнені деяким дуже тонким речовиною. Для пояснення зчеплення твердих тіл він помилково приймає тиск на них повітря - загальнопоширене тоді думка.

Фізичні та хімічні зміни речовини Бойль пояснював з'єднанням і роз'єднанням атомів, заперечував існування чотирьох елементів (Арістотель) або трьох алхімічних і висловив проникливу здогад, що справжні елементи будуть знайдені при послідовному розкладанні тел. Остання частина його теоретичних поглядів отримала підтвердження в новітній хімії; що ж до його експериментальних хімічних робіт, то хоча він і показав, що повітря змінюється від горіння в ньому тіл, і що деякі метали збільшуються у вазі при прожарюванні, і що дією оцту на крейда або соляною кислотою на залізо виходять гази, але не зробив зі своїх робіт ніяких теоретичних висновків. Повторюємо, що його час був епохою протесту проти схоластики, явища природи були досить мало відомі і тому досліди Бойля, описані ним з надзвичайною точністю і докладністю, мали велику важливість, навіть будучи не завжди вірно витлумачені і узагальнені. Головною його заслугою залишається все-таки формулювання закону щодо пружності та відповідного об'єму повітря.