3. Цінові шоки мають ще одну ваду - легко можуть слугувати джерелом гіперінфляційних явищ, описаних на схемі "Розкрутка" цінової спіралі".

Стрімке подорожчання одного з важливих товарів (Б) може спровокувати підвищений попит, а з тим і ціни на споріднений (А). Своєю чергою, ажіотаж навколо товару А, навіть якщо ціновий шок стосовно Б завершиться, підштовхне для останнього новий інфляційний виток, множачи панічні настрої на близьких і суміжних ринках.

Вказані моделі ціноутворення на слабких ринках мають реальний вияв у економічному середовищі України. Наприклад, в умовах досить високої стабільності гривні з 2005 до вересня 2008 року, ціни м'яса і молока піддавалися впливу ціни на бензин, ціна якого зумовлена вартістю нафти на світових ринках.

Зокрема, подорожання бензину означало підвищення транспортних і сервісних послуг, що спонукало до підвищення ціни для кінцевих споживачів на внутрішні товари. Водночас, по суті кожне подорожчання одного з продуктів м'ясомолочної галузі провокувало "пов'язане" підвищення іншого.

У будь якому випадку, «внутрішні» товари не демонстрували помітної тенденції до здешевшання, навіть коли ціна бензину знижувалася.

В умовах валютного шоку і валютної невизначеностіі - осінь 2008р. -2009р. - зовнішньопов'язаний товар демонструє високі цінові коливання, які мало відбиваються на "внутрішніх" товарах, в умовах різкого кризового зниження купівельної спроможності населення.

Водночас, по-перше, навіть за помітного здешевлення бензину, ціни на "внутрішні" товари не демонстрували тенденції до зниження, по-друге - для останніх незначне "спіральне" взаємне підштовхування до подорожчання залишалося.

Таким чином, в умовах, коли влада не знаходить нічого кращого для цінової стабілізації, як адміністрування, "залякування" перевірками і контролем, то спроби призупинити інфляційні процеси приречені на провал.

При цьому гасла "не піддаватися паніці" мають зазвичай зворотній ефект, оскільки слугують неявним сигналом про ускладнення на певних ринках, а історично в таких випадках влада діяла із запізненням, не результативно і неефективно. Лише розширення виробництва, пропозиції, може призвести до дійсної довгострокової цінової стабілізації.

Усов:гіперінф., срср, 118-119

Базилевич: попиту і пропозиції…

МЕТОДИ ВИМІРЮВАННЯ ІНФ. Написати СПОЖИВЧИЙ КОШИК,

ДЕФЛЯЦІЯ…- БАЗИЛЕВИЧ антиінф політика

АдобРідер:…………

- слабкість валютно-фінансової системи.

Сучасна інфляція – це інфляція другої половини ХХ – початку ХХІ ст., характерною ознакою якої є

її хронічний характер. В останні часи практично не було дефляції (стійкого та тривалого зниження рівня

цін), а загальний рівень цін щорічно зростав у всіх без винятку країнах. До прикладу, в колишньому СРСР

на початку 80-х років ХХ ст. кожний четвертий радянський карбованець, а в 1985 – 90-х рр. кожний третій,

не мав товарного забезпечення [2, с.459] (це прихована інфляція, – в економіці, коли зростання рівня цін н

спостерігається, але наявний дефіцит товарів і послуг, має місце штучне обмеження споживчого попиту).

Україна успадкувала нежиттєздатну дефіцитну економіку, а разом з нею величезний інфляційний

потенціал. На початку 90-х років ХХ ст., як стверджують провідні економісти, основними причинами

розвитку інфляції були: низький рівень ефективності виробництва та якості продукції; державний

монополізм і відсутність конкуренції; спотворена структура виробництва з низькою часткою предметів

споживання; надмірне зношення основних фондів; гіпермілітаризація (в радянський час Україна, займаючи