3. Закон Оукена

Потенційний ВВП – максимальний об'єм|обсяг| виробництва в одиницю часу при повному|цілковитому| застосуванні|вживанні| всіх факторів виробництва, що припускає|передбачає| збереження|зберігання| питомої ваги невикористаних виробничих потужностей країни на рівні 10-20% їх загального|спільного| об'єму|обсягу| і природного рівня безробіття на рівні 3-6% загальної|спільної| робочої сили |.

Закон Оукена пов'язує коливання рівня безробіття з коливаннями ВВП:

де Y – фактичний об'єм|обсяг| виробництва;

Y*| – потенційний ВВП;

і – фактичний рівень безробіття;

і – природний рівень безробіття;

– емпіричний коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття.

Якщо фактичний рівень безробіття вище природного на 1%, то фактичний об'єм|обсяг| виробництва буде нижчий потенційного на %.

Коефіцієнт встановлюється емпіричним шляхом|колією,дорогою| і різний в різних країнах. Нерідко|незрідка| його значення потрапляють|попадають| в інтервал від 2 до 3, що свідчить про значні втрати ВВП, викликані|спричиняти| циклічним безробіттям.

де Y – фактичний об'єм|обсяг| виробництва в поточному році;

Y_-1| – фактичний об'єм|обсяг| виробництва минулого року;

и – фактичний рівень безробіття в поточному році;

и_-1| – фактичний рівень безробіття минулого року.

Якщо фактичний рівень безробіття не змінився по відношенню до показника попереднього року, то темп зростання|зросту| реального ВВП складає 3% в рік. Цей темп зумовлений приростом населення, накопиченням капіталу і науково-технічним прогресом. При кожному збільшенні рівня безробіття на один відсоток|процент| (по відношенню до показника минулого року) темп зростання|зросту| реального ВВП знижується на 2%.

Вплив профспілок. Профспілки, що обмежують пропозицію|речення| робочої сили шляхом лобіювання в парламенті ухвалення|прийняття,приймання| законів по обмеженню тривалості робочого дня і тижня, наднормових|понаднормових| робіт, трудової імміграції. На ринку праці, де діє профспілка, робочі|робітники,робітник-трелювальники|, об'єднані|з'єднані| в профспілки, продають свою робочу силу організовано, через укладення колективних договорів. З одного боку, це зводить нанівець конкуренцію між продавцями робочої сили, з іншої – продавці добиваються обмеження пропозиції|речення| праці різними шляхами.

Ефективна заробітна плата – політика фірм|фірма-виготовлювачів|, що вважають за краще підтримувати стабільну високу заробітну плату, що дозволяє забезпечити високу продуктивність і інтенсивність| праці, скорочувати текучість кваліфікованих працівників. Це дає фірмі|фірма-виготовлювачу| можливість|спроможність| стійко ефективно функціонувати. Така заробітна плата є| достатньо|досить| жорсткою і слабо реагує на зміни сукупного попиту

4. Державне регулювання ринку праці.

Державне регулювання ринку праці – це система мір цілеспрямованої|ціленаправленої| дії держави на попит і пропозицію|речення| робочої сили, її ціну, що|аби| забезпечує суспільству|товариству| соціальну стабільність і стійке економічне зростання|зріст|.

Рівні державного регулювання ринку праці:

1) На мікрорівні здійснюється конкретне вирішення проблем використання трудового потенціалу працівників, підвищення ефективності і прибутковості праці на основі використання кращих форм організації і нормування праці.

2) Мезоекономіка праці займається вирішенням питань регіональних і галузевих| ринків праці і інших соціальних проблем.

3) На макрорівні здійснюється встановлення «загальних|спільних| правил гри» у сфері зайнятості, формування і розвиток трудових ресурсів на основі політики загальноосвітньої і професійної підготовки кадрів, прогнозування трудових і соціальних показників, вироблення стратегії соціально-економічного розвитку країни.

Принципи державного регулювання зайнятості:

1) забезпечення рівних стартових можливостей всім громадянам, незалежно від їх походження, соціального і майнового положення|становища|, расової і національної належності, віросповідання і політичних переконань, статі і віку, в реалізації права на працю і вільний вибір діяльності.

2) добровільність праці як найважливіша форма прояву|вияву| свободи особи|особистості|. Вона означає свободу вибору форм зайнятості і її видів, свободу вибору для кожного громадянина між участю і неучастю в праці, а також у визначенні міри участі в трудовій діяльності – скільки працювати і вибір режиму роботи.

3) співпраця|співробітництво| профспілок, об'єднань роботодавців і органів державної влади на основі узгодження їх інтересів і партнерських відносин;

4) гарантія соціального захисту економічно активного населення.

Найважливішими напрямками|направленнями| політики стимулювання зайнятості і обмеження безробіття є|з'являються,являються|:

• застосування|вживання| гнучкої системи поєднання зайнятості з|із| організацією професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робочої сили (шведська модель);

• ув'язка інвестиційних планів з|із| політикою створення|створіння| нових робочих місць|місце-миль|;

• стимулювання створення|створіння| і розвитку малого бізнесу і самозанятості |