2.Причини та наслідки інфляції.
Наслідки очікуваної інфляції:
Деформація економіки, викликана різким збільшенням попиту.Відбувається зсув реальної картини сукупного попиту, що робить неможливим точне прогнозування тенденцій економіки.
Наслідки неочікуваної інфляці – поянюється різким падінням попиту
1.Перерозподіл багатства та доходів:
– від кредиторів до боржників;
– від робітників до фірм;
– від людей з фіксованими доходами до людей з нефіксованими доходами;
2.Інфляційний податок – це втрата реальних доходів населення внаслідок інфляції
3. Сеньйораж – це прибуток, що його одержує національний банк або державна скарбниця від випуску грошей.
4. Деформація у розподілі коштів між позичальниками та кредиторами
5.Зменшення стимулів до праці
6.Деформація ринкового механізму ціноутворення
7.Прискорення матеріалізаціі коштів
8.Нестабільнісь і недостатнісь економічної інформації
І. Адаптивні заходи – пристосування до інфляції:
а) контроль за заробітною платою та цінами
б) індексація доходів – форма повернення населенню грошей,втрачених внаслідок інфляції
ІІ. Активні заходи – спрямовані на ліквідацію причин інфляції:
а) політика дезінфляції -стрімке, не досить зважене скорочення пропозиції грошей, внаслідок чого гроші стрімко “дорожчають”, сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і падіння економічної активності.
включає такі заходи як: скорочення соціальних програм, ліквідація державного дефіциту бюджету, проведення обмежуючої кредитно-грошової політики
– антиінфляційне фіскальне регулювання, мета якого полягає у:
покритті бюджетного дефіциту
встановленні регулюючого значення налогів для виробництва
зменшенні емісії грошей
активній політиці доходів
Побічним негативним ефектом реалізації політики дезінфляції є скорочення обсягів ВВП та безробіття.
Так, за розрахунками американського економіста Артура Оукена, зробленими у 70-х р., зниження інфляції на 1 % вимагає скорочення реальних обсягів ВВП на 10% нижче природного рівня, що, у свою чергу, передбачає зростання безробіття на 10-11 % порівняно з його природною нормою у 6%.
Б) антиінфляційне стимулювання пропозиції – макроекономічна полі- тика,направлена на збільшення національного продукту з метою скорочення інфляції.
ІІІ. Антиінфляційна стратегія – недопущення галопуючої інфляції у майбутньому, що передбачає:
гасіння інфляційних очікувань
ефективна монетарна політика
скорочення бюджетного дефіциту
раціоналізація зовнішньоекономічної політики
3. Інфляція і безробіття.
Підтримання інфляції на низькому рівні є одним з головних завдань економічної політики держави. Але це завдання входить у суперечність з іншим завданням – зниженням безробіття . Для її вирішення застосовується крива Філіпса. До кінця 60-х років ХХ ст.. макроекономісти спиралися на ранній варіант кривої Філіпса, яка відображала обернену залежність між номінальною заробітною платою і фактичним безробіттям.
Пізніше номінальную заробітну плату було замінено на інфляцію, а фактичне безробіття – на циклічне.
Крива Філіпса
В сучасному варіанті кривої Філіпа інфляція знаходиться в обернений залежності від циклічного безробіття з поправкою на очікувану інфляцію та інфляцію витрат. Тому вона має від ємний нахил.