2. Сутність і форми економічного зростання
Економічне зростання - критерій економічного розвитку, який виражає тривалу тенденцію збільшення реального обсягу випуску в економіці.
Для виміру економічного зростання використаються показники абсолютного приросту або темпів приросту реального обсягу випуску в цілому (ВВП, НД) або розраховуючи на душу населення.
Економічне зростання вимірюється двома показниками: – річним темпом приросту реального ВВП; – річним темпом приросту реального ВВП на душу населення.
Економічне зростання не слід ототожнювати з економічним розвитком. Категорія економічного розвитку країни є змістовнішою, ніж категорія економічного зростання.
Економічний розвиток - структурна перебудова економіки відповідно до потреб технологічного й соціального прогресу.
Економічне зростання може відбуватися і без економічного розвитку, але економічний розвиток неможливий без економічного зростання.
Економічне зростання є функцією певних факторів. До яких відносяться:
технічний прогрес;
нагромадження капіталу;
приріст населення;
В залежності від того, які фактори спричиняють збільшення обсягів виробництва, розрізняють дві форми економічного зростання: екстенсивне та інтенсивне.
Екстенсивне економічне зростання здійснюється за рахунок залучення додаткових ресурсів і не змінює середню продуктивність праці в суспільстві.
До екстенсивних факторів відносять ріст витрат капіталу, праці та інші.
Інтенсивне економічне зростання пов'язан із застосуванням більш досконалих факторів виробництва й технології, тобто здійснюється не за рахунок збільшення обсягів витрат ресурсів, а за рахунок росту їх віддачі.
До інтенсивних факторів відносять технологічний прогрес, економію на масштабах, ріст освітнього і професійного рівня працівників, підвищення мобільності й поліпшення розподілу ресурсів і інші.
В реальній економіці не буває чисто екстенсивного або чисто інтенсивного економічного зростання. Фактично обсяг виробництва збільшується на основі певного поєднання екстенсивного та інтенсивного типів економічного зростання. Тому, оцінюючи реальну економіку, можна говорити про переважно екстенсивне або переважно інтенсивне її зростання.
Сучасні уявлення про економічне зростання сформувалися на базі двох економічних теорій – кейнсіанської і неокласичної. Зазначені теорії обумовили виникнення двох відповідних теорій економічного зростання.
3. Кейнсіанська модель економічного зростання Харрода-Домара
Кейнсіанська теорія економічного зростання зародилася в 40-х роках ХХ століття. Її засновниками стали англійський економіст Р. Харрод і американський – Є. Домар. На їх думку, головну роль в економічному зростанні відіграють інвестиції як компонент сукупного попиту і як засіб нагромадження капіталу та збільшення виробничого потенціалу економіки.
В
моделі Харрода-Домара джерелом
інвестування є заощадження, які залежать
від доходу (ВВП) і норми заощадження,
тобто
.
Обсяг інвестування визначається попитом
на інвестиції, який ставиться в залежність
від приросту продукту та його
капіталомісткості
.
Остання обчислюється за формулою:
Капіталомісткість показує величину інвестицій (капітальних вкладень), що припадає на одиницю приросту обсягу виробництва (реалізації) продукції, робіт, послуг.
Оскільки
,
а
,
то попит на інвестиції визначається
так:
.
До цього слід додати ще три важливих припущення моделі Харрода-Домара:
1) капіталомісткість є незмінною внаслідок негнучкості цін в короткостроковому періоді та нейтральності технічного прогресу;
2) норма заощаджень в довгостроковому періоді теж має тенденцію до стабільності;
3) інвестиції
дорівнюють заощадженням
.
С
(1)
Поділимо обидві частини рівняння (1) на Y:
(2)
В
рівнянні (2) вираз
відображає темп економічного зростання,
який визначається за формулою:
(3)
Оскільки в рівнянні (3) норма заощаджень (s) і капіталомісткість (Ky) є постійними, то і темп економічного зростання теж має бути постійним. Такий темп Харрод назвав «гарантованим». Крім «гарантованого» Р. Харрод ввів також поняття «природнього» темпу зростання, який досягається в умовах повної зайнятості.
Необхідність забезпечення «гарантованого» і «природнього» темпів економічного зростання кейнсіанці не ототожнювали з автоматичною можливістю їх досягнення. Навпаки, вони визнавали, що фактичні темпи зростання економіки можуть відхилятися від бажаних.