Вірусний гепатит С:

чи не перетвориться Україна на вогнище інфекції?

Вступ:

Експерти ВООЗ стверджують, що проблема вірусних гепатитів (ВГ) вже найближчі 20 років стане найбільшою проблемою охорони здоров’я. Адже їх поширення вражає: з часу введення широкомасштабної діагностики ВГ встановлено, що ними інфіковано понад 1млрд населення земної кулі, і це дає підставу твердити про пандемію вірусних гепатитів. Втім вони загрожують людству не лише широким поступом, а й своєю підступністю та агресивністю. За даними ВООЗ, найбільше хронічних захворювань печінки асоційовано з ВГС , саме він здобув славу «тихого вбивці». Адже якщо, наприклад, гепатит В має початковий дебют і набуває хронічного перебігу лише у 5-10%, то ВГС має практично безсимптомний перебіг при первинному інфікуванні та надвисокий хроніогенний потенціал – до 85% випадків. На жаль, від гепатиту С вакцинації не існує, оскільки він виявився дуже мінливим.

Слід відзначити також, що за статистичними даними, сьогодні зросла кількість вперше виявленого ВГС на стадії цирозу печінки, коли єдиним методом лікування, здатним продовжити життя хворого, є трансплантація органу. За статистикою США, серед причин пересадки печінки перше місце посідає ВГС (майже 4 млн американців інфіковані ВГС, близько 8 000 – 10 000 із них щорічно помирають від його ускладнень). У світі від цієї хвороби щороку помирає 350 тисяч людей, гепатит В забирає ще 500 – 700 тисяч жертв. Експерти прогнозують, що до 2015 – 2020 pр.  кількість хворих на ВГС зросте удвічі,  а за 10 – 20 років смертність від нього збільшиться у 3 – 4 рази і набагато перевищить смертність від ВІЛ-інфекції. На сьогодні масштаби поширення ВГС у 10 разів вищі, ніж ВІЛ/СНІДу. І не дивно, адже укол інфікованою голкою призводить до зараження ВІЛінфекцією у 0,3 % випадків, ВГС – 3 %. Мінімальна інфікуюча доза для ВІЛ-інфекції – 0,1 мл крові, для ВГС – 0,00004 мл. Щороку ж у світі реєструється 2 млн нових випадків інфікування ВГ саме через ін’єкції. Ризик зараження під час переливання інфікованої крові – 92 %.

На сьогодні масштаби поширення ВГС у 10 разів вищі, ніж ВІЛ/СНІДу.

Висновок випливає сам – за умови відсутності комплексних заходів, спрямованих на боротьбу з ВГС, населення України, яке й без того мало обізнане з проблемами гепатитів, приречене на виживання в умовах стрімкого росту рівня захворюваності на ВГС вже найближчі 5-10 років.

А враховуючи слабкість та бідність вітчизняної системи охорони здоров’я, кількість жертв «лагідного вбивці» може стати загрозою національній безпеці.

Разом з тим, розвиток громадянського суспільства хоча й повільно, але все ж дає свої позитивні результати. Зокрема, тему вірусних гепатитів в Україні почали актуалізувати громадські організації, які й стали рушійною силою перших кроків в формуванні державної політики щодо боротьби з ВГ.

Основні відомості про гепатит с

Гепатит С (hepatits C) – це інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом. Інфекція, обумовлена вірусом гепатиту С (НСV), може розвинутися у будь-якої людини і у більшості випадків спостерігається у молодого покоління. Вірус передається через кров. Більшість випадків гепатиту С розвивається непомітно і переходить в хронічну форму з багаторічним перебігом без симптомів. Одужання після перенесеного гострого гепатиту С може настати протягом року. Хронічний гепатит С може тривати десятиліттями.

На сьогодні вчені вирізняють 6 різновидів (генотипів) вірусу гепатиту С, які зустрічаються і в Росії, і в Україні – генотипи 1 (Iа, Iв), 2 (2а, 2в), За. Від генотипу залежить тривалість та ефективність лікування. На перебіг захворювання генотип вірусу С не впливає.

У разі потрапляння вірусу гепатиту С у кров у 85 % випадків організм не може з ним впоратись самостійно і захворювання набуває хронічного перебігу. Лише у 15% випадків спостерігається самостійне одужання.

Якщо ж гепатит розвивається тривалий час без правильного лікування, це може призвести до фіброзу та цирозу печінки. В деяких випадках на тлі цирозу печінки розвивається рак печінки.

Будова вірусу гепатиту С

За зовнішніми параметрам - це звичайний дрібний сферичний вірус, який має оболонку. Як відомо, властивості живих істот кодуються у генах, сукупність яких складає геном. У вірусу гепатиту С дуже маленький геном, – в ньому лише 1 ген, де зашифрована структура 9 білків. Вони беруть участь у проникненні вірусу в клітину. Після проникнення вірус зосереджує роботу клітини на собі та примушує функціонувати у своїх інтересах. Геном вірусу гепатиту С представлений 1 ниткою рибонуклеїнової кислоти (РНК), яка вміщена в капсулі.

КАРТИНКА

У капсулі є серцевинний білок, який синтезує вірус та порушує імунну відповідь інфікованої людини. Вірус, що потрапив у кров, розноситься по всьому організму

У печінці він приєднується до поверхневих структур (клітки печінки) та проникає в них. Життєдіяльність гепатоцита порушується, основні структури клітини тепер працюють на вірус, синтезуючи вірусні білки та РНК. Нові вірусні частинки виходять з клітини та починають заражати здорові гепатоцити. Тривале перебування вірусу у печінці призводить до загибелі її клітин і навіть до їх переродження в злоякісні ракові клітини.

Одна з яскравих особливостей генома вірусу полягає в існуванні в ньому дільниць, де дуже часто відбуваються мутації. У підсумку вірус вислизає з-під імунного контролю та поступово руйнує печінку. Іноді він може проникати в інші тканини та органи. Наприклад, в імунні клітини чи серце, і тоді розвиваються серйозні супутні захворювання.

У вірусного гепатиту С є ще одна особливість, яка полягає в здатності вірусу існувати в людині у вигляді «квазівидів» - видозмінених часток. Серед вірусів така здатність зустрічається рідко.

Імунна система виробляє антитіла до кожного з них, і якщо вона знищує вірус, то його місце посідає новий варіант, до якого ще немає антитіл. Таким чином відбуваються певного роду змагання між вірусним гепатитом С, який прагне створити багато різних варіантів, й імунною системою, яка знищує доступні варіанти, сприяючи розповсюдженню менш доступних.

У підсумку можна сказати, що швидка мінливість деяких білків вірусного гепатиту С та його квазівидова природа відіграють важливу роль у розвитку гепатиту С. Втім, імунна система може, хоча й рідко, знищити вірус. Відомо, що близько 15% хворих на гострий гепатит С виліковуються. На жаль, на сьогодні немає чітких уявлень про особливості імунної відповіді людей, які одужують. Але абсолютно чітко доведено, що послаблення імунної системи супутніми захворюваннями чи нездоровим способом життя сприяє розвитку хронічного гепатиту С.

Ознаки гепатиту С

Прихований (інкубаційний) період при гепатиті С становить близько 50 днів (від 20 до 140). Симптоми гепатиту С можуть не проявитися ніколи. Будь-які прояви інфекції можуть взагалі бути виявлені лише тоді, коли гепатит перейде в цироз.

Шляхи зараження гепатитом С

Гепатит С не передається повітряно-крапельним шляхом, при рукостисканні, обіймах, користуванні загальним посудом, їжею або напоями. Якщо ж йдеться про побутовий шлях передача інфекції, то мається на увазі, що інфікування відбулося шляхом попадання частки крові від хворого або носія вірусу гепатиту С в кров іншої людини через травму, поріз тощо.

Основний механізм інфікування - гематогенний, парентеральний (через кров). Найчастіше зараження вірусом гепатиту C відбувається при потраплянні достатньої кількості інфікованої крові при ін'єкціях загальною голкою. Також можливе зараження при виконанні пірсингу і татуювань інструментами, забрудненими кров'ю хворого або носія інфекції, можливе - при спільному використанні бритв, манікюрного приладдя, і навіть зубних щіток (якщо на них потрапила інфікована кров).

Зараження гепатитом С відбувається також шляхом введення препаратів крові під час операцій, в стоматологічних кабінетах, особливо в країнах з низьким рівнем економічного розвитку.

Статевий шлях передачі гепатиту С, вважають фахівці, мало актуальний. При незахищеному статевому контакті з носієм вірусу ймовірність передачі становить лише 3-5%. Разом з тим, ризик передачі інфекції зростає у випадку наявності великої кількості партнерів, випадкових зв'язків.

Особам, які мають статеві контакти з хворими на гепатит С або носіями вірусу, рекомендується використовувати презервативи. При цьому, досить часто за зовнішніми ознаками неможливо з’ясувати чи є партнер хворим на гепатит С або ж носієм вірусу.

Виявлення гепатиту С

Для повної діагностики гепатиту С необхідно виконати низку аналізів крові: перш за все біохімічний аналіз крові, ПЦР на HCV-РНК (якісний, кількісний, генотипування), загальний аналіз крові, коагулограму (згортання крові). Потрібно виконати також УЗД органів черевної порожнини, може бути показана пункційна біопсія печінки. Маючи всі результати, лікар зможе поставити повний діагноз, визначити рівень розвитку вірусного процесу в організмі, оцінити стан печінки і ступінь її ушкодження, підібрати ефективне і безпечне лікування.

Лікування гепатиту С

Мета противірусної терапії полягає у знищенні вірусу та попередження прогресування захворювання з розвитком цирозу печінки і його ускладнень.

Тривалість та ефективність терапії залежить від генотипу вірусу: при генотипі 1 тривалість лікування становить 48 тижнів, при генотипі 2 і З - 24 тижні. Генотип 1 гірше піддається лікуванню, ніж 2 і З. На даний момент для лікування гепатиту С застосовується комбінація двох препаратів: інтерферон-альфа і рибавірин. Препарати випускаються під різними комерційними назвами, але механізм їх дії визначається тільки хімічними сполуками, які складають їх основу.

Інтерферон-альфа і рибавірин - речовини, що мають власне противірусну дію, перешкоджають утворенню нових вірусів в організмі і допомагають клітинам імунної системи людини впоратися з інфекцією.

Вибір схеми і тривалість курсу лікування залежить від перебігу та стадії гепатиту С, що встановлює лікар. Лікування комбінацією інтерферону і рибавірину може тривати 12 місяців.

При цьому на відміну від багатьох інших інфекційних захворювань, при хронічному гепатиті С немає єдиного стандарту лікування, рекомендовано індивідуальне планування в особливих випадках. Передбачені складні протоколи лікування, що приймають до уваги генотип вірусу, стан печінки (показники її функції і зміни її тканини при біопсії), вірусне навантаження. Дози препаратів і схема їх призначення можуть змінюватися, і залежать також від різновидів препаратів (наприклад, різних форм інтерферону).

Разом з тим, наукові дослідження тривають. Так, за повідомленням вчених з Cedars-Sinai Medical Center, терапію із застосуванням телапревіру під час лікування гепатиту С можна скоротити до 6 місяців майже у двох третин пацієнтів. На це вказують нові дослідження, про результати яких пише The New England Journal of Medicine.

Телапревір – препарат, що пригнічує реплікацію вірусу, був схвалений у травні ц.р. до використання при лікуванні гепатиту С. Цей препарат та подібний до нього боцепревір збільшили майже удвічі число пацієнтів зі стійкою вірусологічною відповіддю. Згідно з результатами дослідження, 72% пацієнтів, що проходили лікування телапревіром, ПЕГ-інтерфероном та рибавірином, повністю вилікувалися від гепатиту С.

Тож пацієнти, які подолали вірус протягом перших 4–12 тижнів терапії, можуть ефективно скоротити лікування від 48 тижнів до шести місяців.

Ці дані вказують також на те, що терапія, яка ґрунтується на вірусологічній відповіді, є успішною стратегією. «Це означає, що на відміну від єдиного підходу до всіх, ми отримаємо можливість індивідуального лікування на підставі конкретної відповіді до препарату, – сказав Фред Пурдед, д.м.н., голова гепатології і трансплантації печінки у медичному центрі Cedars-Sinai та старший автор дослідження. – Якщо ви хоча б один раз вилікувалися за допомогою цих антивірусних препаратів, ви вилікувалися від гепатиту повністю».

У новому дослідженні телапревіру у Кембриджі (США) взяли участь загалом 540 пацієнтів. Вони пройшли 12-тижневий курс лікування, отримуючи по 750 мг телапревіру тричі на день у поєднані з терапією ПЕГ-інтерфероном та рибавірином. Тим, у кого вірус не був виявлений після першого місяця лікування, була запропонована 24-тижнева або 48-тижнева терапія. Високий рівень ефективності в обох групах засвідчив, що немає особливого сенсу додаткового лікування для тих, у кого помічалася рання вірусологічна відповідь.