5.3.4. Хвороби диких тварин, причини, заходи профілактики та боротьби з ними

Епізоотична ситуація щодо сказу тварин в області залишається напруженою в зв’язку з тим, що основним джерелом збудника сказу залишається дика фауна. Основою підтримки стійкого благополуччя в області є пильний контроль за виконанням плану протиепізоотичних заходів. Так, за 2009 р. було досліджено лабораторно на бруцельоз – 111, лептоспіроз – 601, трихінельоз – 74, хворобу Ауєскі – 5, класичну чуму свиней 12 проб, отримані негативні результати досліджень.

Для припинення і нерозповсюдження сказу одним із можливих заходів є пероральна вакцинація диких м’ясоїдних тварин. З цією метою у 2009 р. було використано 485 тис. доз пероральної вакцини. У 2009 р. проти сказу щеплено собак 143568 голів, котів – 48869 голів.

5.3.5. Стан та динаміка інвазивних видів тварин, а також їх вплив на аборигенне біорізноманіття

З представників хребетних тварин, які досить добре пристосувалися до існування в місцевих умовах, можна назвати єнотовидного собаку, завезеного з Далекого Сходу і ондатру, завезену з Північної Америки. Перший вид запишається малочисельним, другий часто трапляється на річках і озерах. Ріст його популяції стримується внаслідок оренди водогосподарських об’єктів для риборозведення, пов’язаного з випуском води.

В історично сформованій іхтіофауні області відсутні види, що споживають водну рослинність. Для боротьби з небажаною водною рослинністю в область, починаючи з 1953 р., завозяться білий і строкатий товстолобики, білий амур. Роботи з уселення цих риб у внутрішні водойми пов’язувалися з вирішенням двох важливих проблем - підвищенням рибопродуктивності водойм і зниженням рівня їх трофічності.

Разом з переліченими видами риб в область потрапили дрібні тугорослі і малоцінні види риб, що не мають господарського значення, зокрема, представник далекосхідної іхтіофауни - амурський чебачок. Його розселення являє собою приклад несанкціонованого переселення гідробіонтів внаслідок неправильної акліматизаційної роботи (неконтрольоване переселення разом із рослиноїдними рибами далекосхідного комплексу). Даний вид риб характеризується високою екологічною пластичністю і підвищеною життєздатністю, легко адаптується до змін умов навколишнього середовища. Актуальність проблеми, крім можливого негативного впливу "смітних" видів риб на іхтіофауну аборигенних видів, пояснюється їх поширенням у ставкових рибних господарствах регіону, де вони вступають у напружені конкурентні взаємовідносини з видами, що культивуються об’єктами рибництва, істотно зменшуючи "корисну" рибопродуктивність водойм. Зокрема, амурський чебачок, схильний до інтенсивного нарощування чисельності і невимогливий до умов середовища, в окремих випадках складає до 25% і більше в рибопродукції ставків. Водночас, обмеженість даних щодо особливостей біології, стану популяцій, поширення і можливого впливу вищезгаданих вселенців на природні і штучно сформовані іхтіоценози, створюють серйозні перешкоди в розробці конкретних дійових заходів, спрямованих на зниження їх негативного впливу як в аквакультурі, так і в природних екосистемах.

Спеціальних спостережень за станом популяцій цих видів не ведеться.